бер. 27

Мінекономрозвитку днями оновило форми документів, які під час проведення закупівель мають заповнити замовники. Тож закцентуємо вашу увагу на змінах. Адже всі нововведення сьогодні набули чинності і заповнювати під час публічних закупівель потрібно уже нові поля у звичних нам формах документів. Сьогодні, 10.03.2017, офіційно опубліковано наказ Мінекономрозвитку від 17.01.2017 № 45 (далі — Наказ № 45), який вносить змін до наказу цього ж відомства від 22.03.2016 № 490 (далі — Наказ № 490). Мабуть, кожному замовнику знайомі і Наказ № 490, і затверджені ним форми документів у сфері тендерних закупівель. Водночас тепер замовникам під час проведення закупівель доведеться працювати із зміненими формами документів у сфері публічних закупівель. Тому варто розглянути детальніше, які саме зміни внесло Мінекономрозвитку до вже звичних нам закупівельних документів. Договір про закупівлю та рамкова угода Наказом № 45 змінені умови заповнення договору про закупівлю та рамкової угоди. Тепер під час завантаження договору про закупівлю або рамкової угоди в електронну систему закупівель замовники мають обов’язково заповнити поля з: номером; датою підписання; строком дії договору або рамкової угоди. Річний план закупівель У річному плані закупівель тепер замовники заповнюватимуть не лише коди відповідних класифікаторів предмета закупівлі, а й назви. Звичайно, за їх наявності. Оновлений пункт 4 форми річного плану закупівель звучить так: 4. Коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності). Оголошення про проведення відкритих торгів Наказом № 45 форму оголошення про проведення відкритих торгів доповнено новими пунктами. Тепер вона передбачає також можливість внести інформацію за наявності про частини предмета закупівлі (лотів). Для цього пункти 10 і 101 передбачають такі поля: 10. Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі. 101. Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності). Також передбачена можливість для більш детального відображення критеріїв оцінки. Якщо раніше пункт 12 передбачав поле, де електронна система закупівель автоматично заповнювала математичну формулу, що застосовуватиметься при проведенні електронного аукціону для визначення показників інших критеріїв оцінки. То тепер до форми додано пункт 121, за яким замовник може за наявності вказати інші критерії, що застосовуватимуться під час оцінки тендерних пропозицій, та їх питому вагу. Окрім цього, оновлено пункт 6 форми оголошення про проведення відкритих торгів. Раніше він передбачав внесення кодів відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності). Після внесення змін він звучить так:  6. Коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності).  Оголошення про проведення конкурентного діалогу Оголошення про проведення конкурентного діалогу зазнало змін найбільше. Розібратися у всіх них нам допоможе кодифікований варіант оновленої форми.

Форма оголошення  про проведення конкурентного діалогу 1. Щодо першого етапу процедури конкурентного діалогу. 1.1. Найменування замовника*. 1.2. Код згідно з ЄДРПОУ замовника*. 1.3. Місцезнаходження замовника*. 1.4. Контактна особа замовника, уповноважена здійснювати зв’язок з учасниками. 1.5. Конкретна назва предмета закупівлі. 1.6. Коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності). Стара редакція:  1.6. Коди відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності). 1.7. Обсяг виконання робіт чи надання послуг. 1.8. Місце виконання робіт чи надання послуг. 1.9. Строк виконання робіт чи надання послуг. 1.10. Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі. 1.101. Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності). 1.11. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій. 1.12. Дата та час розкриття тендерних пропозицій. 1.13. Розмір забезпечення тендерних пропозиції (якщо замовник вимагає його надати). 1.14. Вид забезпечення тендерних пропозиції (якщо замовник вимагає його надати). 1.15. Розмір мінімального кроку пониження ціни. 1.16. Інші критерії, що застосовуватимуться під час оцінки тендерних пропозицій, їх питома вага (за наявності). 1.17. Математична формула, що застосовуватиметься під час проведення електронного аукціону для визначення показників інших критеріїв оцінки*. 2. Щодо другого етапу процедури конкурентного діалогу. 2.1. Найменування учасника, запрошеного до другого етапу. 2.2. Код згідно з ЄДРПОУ учасника, запрошеного до другого етапу. 2.3. Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі. 2.4. Розмір мінімального кроку пониження ціни. 2.5. Математична формула, яка буде застосовуватися при проведенні електронного аукціону для визначення показників інших критеріїв оцінки *. 2.4. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій. 2.5. Дата та час розкриття тендерних пропозицій*. 2.6. Дата та час проведення електронного аукціону*. __________ * Заповнюється електронною системою закупівель автоматично. _________________________________

Повідомлення про намір укласти договір Тепер і форма повідомлення про намір укласти договір під час застосування переговорної процедури, і форма повідомлення про намір укласти договір містять пункт 5 у новій редакції. Він звучить так: 5. Коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності). Раніше у ньому за наявності зазначали лише коди відповідних класифікаторів предмета закупівлі. Оголошення з відомостями про рамкову угоду У формі оголошення з відомостями про рамкову угоду також змінилася редакція пункту 6, що передбачає тепер відображення коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності). Водночас, якщо раніше поле 9 форми, що містить ціну за одиницю товару, електронна система закупівель заповнювала автоматично, то тепер знак «*» із цього поля вилучили. Тобто його заповнюватиме сам замовник. Звіт про результати проведення процедури закупівлі Наказом № 45 у формі звіту про результати проведення процедури закупівлі змінено редакцію пункту 4 на вже відомий нам за іншими формами формат: 4. Коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності). Окрім цього, у формі з’явився пункт 22 такого змісту: «22. Ідентифікатор договору про закупівлю*». Його електронна система закупівель заповнюватиме автоматично. Звіт про виконання договору про закупівлю Форму звіту про виконання договору про закупівлю доповнено пунктом 111. Він звучить так: 111. Коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності)*. Звіт про укладені договори Дещо змінилася і форма звіту про укладені договори. У ній з’явилися нові: пункти: 17. Ідентифікатор договору*. 18. Одиниця виміру. 19. Ціна за одиницю**. виноски: *Заповнюється електронною системою закупівель автоматично. **Заповнюється суб’єктами, визначеними у статтях 75, 77-79 Господарського кодексу України.

бер. 27

Антикорупційне законодавство вимагає, аби органи влади мали свої антикорупційні програми та призначили осіб, відповідальних за їх реалізацію. Відтепер у цій справі вони мають помічника — НАЗК затвердила Методичні рекомендації щодо підготовки антикорупційних програми органів влади.

Статті 22 і 24 Господарського кодексу України висувають вимогу до суб’єктів господарювання державного та комунального секторів економіки — запровадити антикорупційну програму в порядку, визначеному законом.

Антикорупційна програма — це комплекс правил, стандартів і процедур щодо виявлення, протидії та запобігання корупції у діяльності юридичної особи. При чому не лише в апараті органу влади, а й у сфері діяльності, у якій цей орган забезпечує формування чи реалізує державну політику.

Пригадаємо спочатку, який саме порядок та вимоги до антикорупційної програми установлює головний антикорупційний закон — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі — Закон № 1700).

Хто саме повинен мати антикорупційну програму

До юридичних осіб, які зобов’язані запровадити антикорупційну програму, належать:

  • міністерства, інші центральні органи виконавчої влади,

  • інші державні органи, юрисдикція яких поширюється на всю територію України,

  • обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації,

  • державні цільові фонди,

  • Апарат РНБО, НБУ, Адміністрація Президента України, Апарат ВРУ, Секретаріат КМУ, Секретаріат Уповноваженого ВРУ з прав людини, Генпрокуратура, СБУ.

Окрім цього, обов’язково антикорупційну програму повинні мати:

  •  державні, комунальні підприємства, господарські товариства (у яких державна або комунальна частка перевищує 50%), де середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період перевищує 70 млн. грн.;

  •  юридичні особи, які є учасниками попередньої кваліфікації, учасниками процедури закупівлі за законом про закупівлі, якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг), робіт дорівнює або перевищує 20 млн. грн.

Як скласти антикорупційну програму

Рішенням від 19.01.2017 № 31 НАЗК затвердило Методичні рекомендації щодо підготовки антикорупційних програми органів влади (далі — Методрекомендації).

Методрекомендації зазначають, що процес підготовки антикорупційної програми має бути прозорим і відкритим. До нього залучають громадськість та експертів, які володіють як теоретичними, так і практичними знаннями про особливості роботи органу та сферу його регулювання.

Заходи, сформовані в антикорупційні програмі,  мають бути спрямованими на досягнення конкретного результату та максимально зрозумілими для їх реалізації.

Вони є обов’язковими до виконання усіма юридичними особами, що становлять систему органу влади враховуючи його організаційну структуру (у т. ч. його центральний апарат, його територіальні органи, підприємства, установи, організації, що входять до сфери його управління тощо).

Що саме включають до змісту антикорупційної програми органу влади

Антикорупційна програма органу влади має передбачати:

  • визначення засад загальної відомчої політики щодо запобігання та протидії корупції у відповідній сфері, заходи з їх реалізації, а також з виконання антикорупційної стратегії та державної антикорупційної програми;

  • оцінку корупційних ризиків у діяльності органу, установи, організації, причини, що їх породжують та умови, що їм сприяють;

  • заходи щодо усунення виявлених корупційних ризиків, осіб, відповідальних за їх виконання, строки та необхідні ресурси;

  • навчання та заходи з поширення інформації щодо програм антикорупційного спрямування;

  • процедури щодо моніторингу, оцінки виконання та періодичного перегляду програм;

  • інші спрямовані на запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням заходи.

Приклади того, як саме на практиці відобразити означену інформацію, НАЗК навела у Методрекомендаціях.

Як відбувається затвердження, погодження та запровадження антикорупційних програм

З огляду на особливості системи управління, які функціонують у органах влади, визначається спосіб затвердження антикорупційної програми (див. табл.).

Орган Ким/як затверджується
У міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Генеральній прокуратурі України, Службі безпеки України, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях Їх керівниками
Національному банку України Правлінням банку
У Апараті РНБО Секретарем РНБО
У Рахунковій палаті, Центральній виборчій комісії, Вищій раді правосуддя, Верховній Раді Автономної Республіки Крим обласних радах, Київській та Севастопольській міських радах Їх рішеннями

Антикорупційну програму затверджують після колективного обговорення з працівниками юридичної особи.

Після затвердження антикорупційної програми до трудових договорів, правил внутрішнього розпорядку юрособи включають положення про обов’язкове дотримання антикорупційної програми. За потреби його включають і до договорів, які укладає юрособа.

Як передбачено Методрекомендаціями, антикорупційну програму органу влади слід погодити в НАЗК. Для цього органи влади направляють до НАЗК затверджену в установленому порядку антикорупційну програму в паперовому вигляді.

Хто відповідає за реалізацію антикорупційної програми

Для реалізації антикорупційної програми призначається особа, відповідальна за реалізацію антикорупційної програми, правовий статус якої встановлює Закон № 1700 (далі — Уповноважений).

Права і обов’язки уповноваженого як посадової особи, відповідальної за запобігання корупції, та підпорядкованих йому працівників (за наявності) визначаються в антикорупційній програмі юридичної особи.

Уповноважений є посадовою особою юридичної особи, що призначається відповідно до законодавства про працю керівником юридичної особи або її учасниками (засновниками) у порядку, передбаченому ухваленою антикорупційною програмою.

Уповноваженим може бути фізична особа, яка здатна за своїми діловими та моральними якостями, професійним рівнем, станом здоров’я виконувати відповідні обов’язки.

Уповноважений з антикорупційної програми юридичної особи: для кого обов’язковий

Юридичній особі, яка збиралася взяти участь у процедурі закупівлі, замовник відмовив. Свою відмову він мотивував тим, що юридична особа не має антикорупційної програми і уповноваженого з антикорупційної програми юридичної особи. З’ясуємо, коли відповідно до закупівельного законодавства уповноважений з антикорупційної програми в юридичній особі є обов’язковим. На вимогу Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі — Закон 1700) юридичні особи, які є учасниками процедури закупівлі, мають затвердити комплекс правил, стандартів і процедур щодо виявлення, протидії та запобігання корупції у своїй діяльності. Тобто, кажучи мовою Закону 1700, юридичні особи приймають антикорупційну програму. Чи на всіх юридичних осіб поширюється ця вимога? Ні, частина друга статті 62 Закону 1700 вимагає наявності антикорупційної програми лише у тих юридичних осіб, які є учасниками попередньої кваліфікації, учасниками процедури закупівлі відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 № 1197-VII, коли вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг), робіт становить 20 млн. грн. і більше. Звісно, прописуючи вимогу щодо обов’язкової наявності антикорупційної програми, законотворчі не оминули державних, комунальних підприємств, господарських товариств (у яких державна або комунальна частка перевищує 50%), де середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період перевищує 70 млн. грн. Тож означені юридичні особи зобов’язані затвердити антикорупційну програму. Окрім цього, на вимогу Закону 1700 у юридичній особі, що підпадає під дію цієї вимоги і, відповідно, затвердила антикорупційну програму, має бути призначено особу, яка є відповідальною за реалізацію цієї програми. А саме — уповноваженого з антикорупційної програми юридичної особи. Варто зазначити, що юридична особа самостійно може обрати назву посади для такої особи і ввести її у свій штатний розпис. Національний класифікатор України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затверджений наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 № 327 (далі — класифікатор професій), надає можливість для цього обрати одну з двох професійних назв робіт: «Уповноважений з антикорупційної діяльності» (код Класифікатора професій 2414.2); «Професіонал з антикорупційної діяльності» (код Класифікатора професій 2414.2). Вимоги до уповноваженого з антикорупційної програми юридичної особи Уповноваженого з антикорупційної програми призначає відповідно до законодавства про працю керівник юридичної особи або її учасники (засновники). Він є посадовою особою юридичної особи. Закон 1700 установлює перелік умов, за яких особу не можна за будь яких обставин призначити уповноваженим з антикорупційної програми. Тобто не може бути уповноваженим особа, яка: має непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість; за рішенням суду визнана недієздатною чи дієздатність якої обмежена; звільнена з посад у державних органах, органах влади АР Крим, органах місцевого самоврядування за порушення присяги або у зв’язку з вчиненням корупційного правопорушення чи правопорушення, пов’язаного з корупцією, — протягом трьох років з дня такого звільнення. Обов’язки уповноваженого з антикорупційної програми юридичної особи Визначити перелік завдань і обов’язків уповноваженого з антикорупційної програми юридичної особи не важко. Адже професійна назва роботи за Класифікатором професій належить до професійного угруповання 2414.2 «Професіонали з фінансово-економічної безпеки». Тож як професіонал з фінансово-економічної безпеки особа, яка обіймає зазначену посаду, насамперед має контрольні функції. Вона повинна проконтролювати, аби було дотримано нормативно-правових актів у сфері запобігання корупції, режим конфіденційності в роботі персоналу з огляду на його посадові інструкції. А також вона контролює контрагентів, компаньйонів юридичної особи на благонадійність у разі їхньої участі у корупційних скандалах, відсутності антикорупційної політики, відмови підписати договір з антикорупційної поправкою тощо. Окрім цього, уповноважений з антикорупційної програми юридичної особи бере участь у розробленні локального нормативного акта юридичної особи щодо її антикорупційної політики, стандартів етичної поведінки працівників, за потреби коригує посадові інструкції працівників, визначає ступені відповідальності, порядок їх застосування тощо. Також уповноважений з антикорупційної програми юридичної особи: запобігає виникненню конфліктів інтересів; співпрацює з працівниками, правоохоронними та контролюючими органами; проводить внутрішні перевірки і може входити до складу підрозділу, що виконує внутрішній аудит; вживає заходів щодо впровадження в установі стандартного документування всіх платежів, які проводяться на користь службових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування. Якщо ж під час своєї роботи уповноважений з антикорупційної програми юридичної особи виявляє факти корупційних правопорушень, він має поінформувати відповідні уповноважені державні органи, а також ініціювати проведення внутрішніх розслідувань. Але й це ще не все. Аби не допустити таких правопорушень у юридичній особі в майбутньому, уповноважений з антикорупційної програми розробляє заходи, спрямовані на запобігання таким правопорушенням.

бер. 27

На вимогу антикорупційного закону посадові особи державних органів і органів місцевого самоврядування мають подати декларацію про доходи. Строк, відведений для її подання, добігає кінця, а окремі особи ще не визначилися, яку інформацію вносити до форми декларації. Поспішаємо на допомогу: наводимо відповіді на ваші запитання з приводу заповнення електронної декларації.

Ось-ось завершиться антикорупційна кампанія декларування доходів. Тож тим, хто зобов’язаний подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, варто поспішити.

Подають таку декларацію в електронній формі, заповнивши відповідні поля форми на сайті НАЗК в Єдиному державному реєстрі декларацій.

Оскільки не всі посадові особи — декларанти зрозуміли порядок декларування, встановлений Законом України «Про запобігання корупції» » від 14.10.2014 № 1700-VII (далі — Закон № 1700), НАЗК неодноразово його роз’яснювала. Як і розповідала, як правильно вносити відомості до електронної декларації 2017 року.

Та запитань у тих, кому доводиться подавати електронну декларацію, дотепер вистачає. Відповіді на окремі з них дамо в цій статті.

Яка кінцева дата подання електронної декларації?

Нагадуємо: щорічну електронна декларацію особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подають до 00 годин 00 хвилин 01 квітня 2017 року.

Така декларація охоплює 2016 звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно) та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Хто саме є «посадовими і службовими особами», які мають подавати електронну декларацію?

Під «посадовими та службовими особами інших державних органів» маються на увазі  працівники державних органів, які:

  • здійснюють функції представників влади;

  • обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Під «посадовими особами юридичних осіб публічного права» слід розуміти працівників юридичних осіб публічного права, які наділені посадовими повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.

Визначальним при цьому є обсяг функцій (обов’язків) відповідного працівника.

Е-декларування 2017: декларантів поменшало, правила змінилися

Як заповнювати декларацію, якщо член сім’ї відмовляється надаватинеобхідну для е-декларування інформацію?

Якщо член сім’ї суб’єкта декларування відмовляється надавати всю чи якусь частину інформації, що має бути відображена в декларації, а сам суб’єкт декларування цієї інформації не знає, він обирає у відповідних полях електронної форми декларації помітку «Член сім’ї не надав інформації».

У разі ж коли така інформація відома суб’єкту декларування або може бути ним отримана з офіційних джерел (наприклад, з правовстановлюючих документів, відповідних державних реєстрів), то суб’єкт декларування повинен відобразити у декларації всю відому йому інформацію.

Якщо члену сім’ї відповідна інформація не відома і вона не може бути ним отримана із офіційних джерел (наприклад, правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри), то у відповідних полях електронної форми декларації слід обрати

Окрім цього, суб’єкт декларування, який не зміг ані в офіційних джерелах, ані від члена сім’ї отримати потрібну інформацію, може проставити помітку «Не відомо» (якщо така помітка доступна у відповідному полі згідно з Технічними вимогами до полів форми декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що затверджуються НАЗК).

Як відображати в електронній декларації інформацію про об’єкти, які перебувають у спільній власності?

Якщо для об’єктів, що є перебувають у спільній сумісній власності, не передбачається виділення часток, розділи електронної декларації, де зазначається спільна власність на майно, заповнюють так:

  • при додаванні нового об’єкта в полі «Тип права» слід обрати варіант «Спільна власність»;

  • в полі «Частка власності» слід обрати помітку «Не застосовується».

Як і в інших полях, ця можливість обрання тієї чи іншої помітки (кнопки) з’являється після натискання на відповідному полі.

Якщо йдеться про спільну часткову власність, то після вибору типу права «Спільна власність» необхідно вказати частку власності кожного із співвласників у відповідному полі.

Чи потрібно повторно зазначати дані про себе як співвласника майна при заповненні розділу декларації щодо членів своєї сім’ї, якщо вже навів свої та їхні дані як співвласників при заповненні розділу декларації щодо себе?

Якщо об’єкт декларування (нерухоме майно, транспортний засіб тощо) перебуває у спільній власності суб’єкта декларування та членів його сім’ї, то такий об’єкт зазначається у відповідному розділі форми декларації лише один раз.

Тобто, якщо новий об’єкт вже відображений як такий, що стосується суб’єкта декларування і вказано, що член сім’ї є співвласником цього об’єкта, цей об’єкт повторно не відображають як об’єкт, що стосується члена сім’ї.

Аналогічно слід заповнювати декларацію у випадку, коли йдеться про майно члена сім’ї, співвласником якого є інший (крім суб’єкта декларування) член сім’ї. У такому разі також не потрібно дублюючи відомості про таке майно при заповненні інформації щодо інших членів сім’ї.

Увага!

Це правило не застосовується, якщо член сім’ї має стосовно об’єкта декларування права інші, ніж власність (наприклад, право користування).

Що мається на увазі під вартістю майна, що перебуває у співвласності, —вартість всього об’єкта чи частки суб’єкта декларування (члена сім’ї) у спільній власності на майно?

Для об’єктів, що перебувають у спільній сумісній (тобто без поділу на частки) власності суб’єкта декларування та/або членів його сім’ї, — вказують  вартість всього об’єкта декларування.

Для об’єктів, що перебувають у спільній частковій власності суб’єкта декларування та/або членів його сім’ї, — вказують сумарну вартість відповідних часток у власності на об’єкт, які належать суб’єкту декларування та/або члену його сім’ї, якщо останній надав таку інформацію або якщо вона відома суб’єкту декларування.

Наприклад, якщо частка 1/4 об’єкта нерухомості належить суб’єкту декларування, 1/2 об’єкта належить члену сім’ї суб’єкта декларування, а решта (1/4) належить третій особі (яка не є суб’єктом декларування або членом його сім’ї), то в декларації зазначається вартість частки 3/4 в об’єкті декларування, що належить суб’єкту декларування та члену його сім’ї.

Як правильно зазначати вартість об’єктів декларування в декларації?

Інформацію про вартість відповідного майна вказують:

  • на дату набуття права власності на нього (як зазначено в документі, на підставі якого було набуто право власності) у грошовій одиниці України;

 або

  • на дату набуття майна у володіння чи користування, якщо не йдеться про власність.

І знову ж таки вартість об’єктів декларування, що перебувають у володінні чи користуванні суб’єкта декларування або члена  його сім’ї, зазначають тоді, коли вона відома суб’єкту декларування або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину.

Залежно від типу майна дещо різняться мравила відображення в декларації його вартості майна.

Для об’єктів нерухомості зазначається як вартість на дату набуття об’єкта у власність, володіння або користування, так і вартість відповідно до останньої проведеної оцінки.

Якщо вартість на дату набуття об’єкта на певному праві не відома і її не можна визначити на підставі правовстановлюючих документів, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід обрати помітку «Не відомо».

Те саме стосується поля декларації про вартість майна за останньою грошовою оцінкою. Якщо ж така оцінка не проводилась чи її результати невідомі, у  відповідному полі також обирають помітку «Не відомо». Окрім цього, вартість відображають за такими правилами:

Що Як вказувати вартість
Вартість цінного рухомого майна станом на дату його набуття у власність, володіння або користування
Вартість транспортних засобів станом на дату його набуття у власність, володіння або користування
Вартість цінних паперів за їх номінальною вартістю
Вартість корпоративних прав у грошовому вираженні станом на дату їх набуття або — якщо проводилася грошова оцінка таких прав і результати оцінки відомі суб’єкту декларування — відповідно до результатів такої оцінки
Вартість подарунків у формі, іншій ніж грошова станом на дату їх отримання суб’єктом декларування або членом його сім’ї
Вартість нематеріальних активів станом на дату виникнення права власності на такий актив

Як розрахувати поріг декларування для окремих об’єктів декларування?

Відповідно до статті 46 Закону № 1700 окремі об’єкти декларування зазначаються в декларації, лише якщо їхня вартість (розмір) перевищує суму, що становить еквівалент певної кількості прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.

Наприклад:

  • цінне рухоме майно (крім транспортних засобів) зазначається, якщо його вартість перевищує 100 прожиткових мінімумів;

  • грошові активи зазначаються, якщо їхня сукупна вартість перевищує 50 прожиткових мінімумів;

  • видатки зазначаються, якщо розмір видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів.

Нагадаємо:

аби визначити розмір прожиткового мінімуму, під звітним роком розуміють рік, охоплений декларацією.

Тобто для щорічної декларації, що подається в в 2017 році, застосовується розмір прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2016 року (1378 грн.).

бер. 27

«Температурний листок» – форма № 004/о –  затверджений наказом МОЗ «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів» від 26.07.99  № 184.

Затвердження цього документу пов’язане з переходом на міжнародну статистичну класифікацію хвороб десятого перегляду – МКХ-10.

Форма застосовується у всіх лікувально-профілактичних закладах і відображає стан пацієнта на основі таких показників: артеріальний тиск, температура тіла, частота пульсу. Крім перелічених фізіологічних констант у листок вносять інформацію про частоту дихання, масу тіла, об’єм рідини, яку випив пацієнт, кількість прийнятих ванн.

Паспортна інформація  на бланку повинна містити назву закладу, а також ім’я хворого.

Завантажте форму № 004/о «Температурний листок»

Хто вносить інформацію в температурний листок?

Медична сестра записує відомості про температуру, дихання тощо у форму № 004/о на основі даних, які лікуючий лікар пацієнта вносить в медичну карту стаціонарного хворого. Робити це потрібно щоденно. Для того, щоб унаочнити показники стану хворого, медична сестра повинна вивести криві на основі цих показників.

Як зберігається та коли знищується форма № 004/о?

Заповнений температурний листок прикріплюють до медичної картки стаціонарного хворого (форма № 003/о). Зберігатися обидва ці документи повинні протягом 25-ти років.

бер. 27

Медична картка стаціонарного хворого – один з найважливіших видів медичної документації стаціонару. Яку інформацію вносять в приймальному відділенні, а яку лікар? Як довго зберігати форму № 003/о в архіві? 

Медична карта стаціонарного хворого заповнюється в стаціонарному відділенні медичних закладів. Такий вид медичної документації стаціонару містить інформацію про стан пацієнта та лікувально-профілактичні заходи, призначені лікарем. В форму № 003/о вносять також інформацію про результати медичних обстежень – рентгенологічних, лабораторних тощо.

Медична карта стаціонарного хворого затверджена наказом МОЗ "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів" від 26 липня 1999 року № 184.

Важливість правильного заповнювання форми обумовлена ще й тим, що дані карти в разі потреби використовують правоохоронні органи.

Деякі аспекти заповнювання граф форми № 003/о

Дані в пункти 1-9 форми записує медичний працівник приймального відділення. Він вказує інформацію про пацієнта, показання до госпіталізації та діагноз.

Пункти 10-20:

Інформацію про клінічний діагноз записує лікар, який лікує пацієнта. В 11-му пункті він повинен записати остаточний – заключний діагноз.

Його складові:

  • Основний діагноз

  • Ускладнення

  • Супутні  захворювання

Пункт 12 містить дані про хірургічне втручання, якщо таке проводилося: дата, тривалість, тип знеболювання, ім’я лікаря-хірурга та анестезіолога, а також ускладнення, якщо вони виникали під час операції.

!Важливо: Журнал запису оперативних втручань в стаціонарі заповнюють для докладного опису проведення операції. Також дані вносять в щоденник.

Пункт 19:

Особливі відмітки – це інформація про проведення профілактичного огляду пацієнта на виявлення злоякісного новоутворення та туберкульозу.

!Важливо: На титулці форми під час виписки пацієнта зі стаціонару потрібно вказати кількість ліжко-днів, які хворий провів у стаціонарі. А день госпіталізації та день, коли пацієнт був виписаний, рахують за один. За таким же принципом підраховують дні лікування у стаціонарі в разі смерті пацієнта.

Де зберігається картка стаціонарного хворого?

Картка знаходиться у лікаря увесь час, поки пацієнт перебуває у стаціонарі.

Як вносити записи:

Інформацію про стан хворого потрібно записувати регулярно: щотижня, щодня, щогодинно. Це залежить від того, в якому стані знаходиться пацієнт, його діагнозу тощо. Лікар записує інформацію щодо того, як змінюється стан хворого: покращується, ускладнюється, пацієнт одужав, а також про призначений курс лікування чи реабілітації. Коли пацієнт виписується з лікарні, лікар повинен внести дані про стан хворого особливо докладно.

Додатково вносять:

  • Дані про призначене лікування додатково записують в листок лікарських призначень

  • Під час запису даних про огляд пацієнта вказують точну дату його проведення

  • Результати огляду лікар записує у відповідному листку огляду і консультацій

  • У виписному епікризі лікар повинен зазначити короткі підсумкові відомості про стан хворого в період госпіталізації та під час виписки. Епікриз також містить інформацію про обстеження, обгрунтування клінічного діагнозу, заходи, які проводилися  в рамках призначеного хворому лікування, та їх результативність

  • Якщо у хворого виявилися побічні дії якихось лікарських препаратів, то інформацію про це лікар повинен  записати. Наслідки побічної дії записують в картку як основний, супутній діагноз чи ускладнення основного захворювання. Після того, як пацієнта випишуть (або його смерті), цю інформацію переносять у «Карту хворого, який вибув зі стаціонару»  (форму № 066/о)

«Карта хворого, який вибув зі стаціонару» заповнюється на основі даних з медичної карти стаціонарного хворого.

Якщо пацієнт помер, патологоанатом повинен заповнити виписку з протоколу патолого-анатомічного обстеження на останній сторінці картки. Посмертний епікриз, який складає лікар, засвідчують підписами лікаря чи патологоанатома та завідувача відділення.

На останню сторінку форми вносять інформацію про те, що було видане лікарське свідоцтво про смерть.

Форма № 003/о має бути підписана лікарем та завідувачем відділення. Після виписки пацієнта карта передається для обробки в кабінет статистики. В архіві медичного закладу вона зберігається 25 років.