серп. 04

1.Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВРвід 17.07.97)
2.Цивільний кодекс України
3.Закон України"Про доступ до публічної інформації"
4.Закон України"Про захист персональних даних"
5.Закон України"Про запобігання корупції"
6.Закон України"Про державну таємницю"
7.Закон України"Про інформацію"
8.Указ Президента України"Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації"
9.Наказ МОЗ України від 06.05.2014 №299 "Про організацію виконання Закону України "Про доступ до публічної інформації" у Міністерстві охорони здоров'я України"
     Надання публічної інформації Державним закладом “Спеціалізована медико-санітарна частина №3 Міністерства охорони здоров’я України” (далі - Заклад) здійснюється у відповідь на інформаційний запит.
     Згідно з законом, публічною є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень.
     Запит на інформацію подається фізичною, юридичною особою, об’єднаннями громадян без статусу юридичної особи Державному закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина №3 Міністерство охорони здоров'я України” в усній або письмовій формі під час особистого прийому або шляхом надсилання поштою, електронною поштою, факсом або телефоном. Запит на інформацію подається у довільній формі.
     Запит відповідно до форми запиту на публічну інформацію, розпорядником якої є Державний заклад “Спеціалізована медико-санітарна частина №3 Міністерства охорони здоров’я України”, повинен містити: прізвище, ім'я, по батькові (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти чи номер засобу зв’язку (якщо такий є); загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено Запит (якщо запитувачу це відомо); підпис і дату (за умови подання письмового Запиту).
    Для подання письмового Запиту запитувач може використати форму, яка надається в приймальні Закладу або яка розміщується на офіційному веб-сайті http://nosocomium.rv.ua/ та на інформаційному стенді Закладу. Форма для подання письмового запиту на інформацію може бути отримана за адресою: вул.Енергетиків,23, м. Вараш, Рівненська область, Україна,34400 (на інформаційному стенді Закладу).
Запит може бути поданий особисто до приймальні Закладу кожного робочого дня з 8.00 до 17.00, за винятком часу на обідню перерву з 13.00 до 14.00, крім вихідних та святкових днів.
     Під час подання Запиту запитувач зазначає зручну для нього форму отримання інформації.
     Для оформлення інформаційного запиту:
письмово: ДЗ “СМСЧ №3 МОЗ України”, вул.Енергетиків,23, м. Вараш, Рівненська область, Україна,34400.
консультації з питань доступу до публічної інформації: тел. 03636 31877, години роботи: Пн- Пт 8:00-17:00за винятком часу на обідню перерву з 13.00 до 14.00, крім вихідних та святкових днів .

    Запит на інформацію, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації»може бути поданий:
на поштову адресу: вул.Енергетиків,23, м. Вараш, Рівненська область, Україна,34400.;
на електронну адресу: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.;Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
по факсу(03636) 2-23-03;
по телефону (03636) 3-18-77; 2-13-03.

     У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий Запит, його оформлює секретар приймальні Закладу із зазначенням прізвища, імені, по батькові, контактного телефону та наданням копії Запиту особі, яка його подала. На вимогу запитувача на першому аркуші копії Запиту проставляється відбиток штампа Закладу із зазначенням дати надходження та вхідного номера Запиту. Така копія повертається запитувачу.

серп. 04

17 травня 2017 року Верховна Рада ухвалила у другому читанні і в цілому закон №4928 про спрощення механізму стягнення аліментів. За таке рішення проголосували 226 народних депутатів, передає Главком.

Якщо раніше мінімальний розмір аліментів на дитину складав 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, то даний закон підвищує рівень виплат до 50%.

Зазначимо, для дітей віком до 6 років прожитковий мінімум з 1 травня складає 1426 гривень, з 1 грудня — 1492 гривні.

Відповідно, згідно чинного законодавства мінімальні аліменти для малюків становили б 428 грн з травня і 447 грн з грудня. З урахуванням ухваленого документу, рівень виплат на користь дитини складатиме щонайменше 713 грн з травня і 746 грн з грудня.Для дітей віком 6-18 років прожитковий мінімум з 1 травня 2017 року складає 1777 грн, а з 1 грудня — 1860 грн. Тож, згідно чинного законодавства, мінімальні аліменти в ці проміжки часу становили б 533 грн і 558 грн відповідно. Даний закон вводить мінімальні аліменти для дітей такого віку 889 грн з 1 травня і 930 грн з 1 грудня.

Окрім того, впровадження документу спростить механізм ухвалення судового рішення щодо стягнення аліментів і виключить вірогідність затягування справи.

Загалом на одну дитину можна вимагати чверті доходу одного з батьків, на двох малюків — третину доходу, на трьох і більше — половини доходу платника аліментів. Проте сума аліментів не може перебільшувати десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку (до 6 років — 14 260 грн з травня та 14 920 грн з грудня поточного року; з 6 до 18 років — 17 770 грн з травня та 18 600 грн з грудня поточного року). Також аліменти не можуть перевищувати 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо заявлено вимогу про індексацію аліментів, присуджених у твердій грошовій сумі.

Даний законопроект передбачає, що аліменти є власністю дитини (раніше було прописано, що вони належать тому, з ким живе дитина).

серп. 04

Одинокою матір’ю вважається жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує й утримує дитину. За цим визначенням для визнання «іншої жінки» одинокою матір’ю необхідно дві ознаки: вона і виховує дитину, і сама її утримує. Утім, у сфері відпусток визначення терміну «одинока мати» відрізняється. Згідно з пунктом 5 частини 12 статті 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) визначено одиноку мати як таку, що виховує дитину без батька. Тобто участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої. Право одинокої матері на додаткову відпустку «на дітей» Статтею 19 Закону про відпустки передбачено надання працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А І групи, у т. ч. одинокій матері, додаткової соціальної відпустки тривалістю 10 календарних днів (к. д), а за наявності кількох підстав для її надання — тривалістю 17 к. д. Ця відпустка надається без урахування святкових і неробочих днів, визначених статтею 73 КЗпП. Оскільки додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А І групи, є соціальною і не належить до виду щорічних, то вона може надаватися в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу. Увага! Додаткові відпустки одиноким матерям надаються понад тривалість щорічної відпустки, передбаченої статтями 6, 7 і 8 Закону про відпустки, а також понад тривалість щорічних відпусток, установлених іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються в порядку, визначеному статтею 11 Закону про відпустки. Якщо одинока мати з якихось причин не скористалася правом на соціальну відпустку у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, вона має право використати цю відпустку, а в разі звільнення, незалежно від його підстав, їй має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпусток, як це передбачено статтею 24 Закону про відпустки. Законодавством не визначено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівників, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А І групи. 

Право на додаткову соціальну відпустку залежить від віку дитини. Статтею 19 Закону про відпустки визначено вік дітей тільки для такої категорії, як «жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років». Вік дитини одинокої матері цим Законом не встановлено, тому слід керуватися загальними нормами законодавства. Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III та статті 2 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Тому право на додаткову соціальну відпустку одинока мати має до досягнення дитиною повноліття. Визначення тривалості додаткової відпустки за наявності кількох підстав для її надання Відповідно до частини другої статті 19 Закону про відпустки за наявності кількох підстав для надання додаткової соціальної відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 к. д. Зважаючи на те, що Законом про відпустки чітко не визначено сукупність скількох підстав можна застосовувати для надання додаткової соціальної відпустки тривалістю понад 10 к. д., то кожну підставу, визначену частиною першою статті 19 Закону про відпустки, є правомірним вважати окремою, а саме: жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років; жінка, яка має дитину-інваліда (до досягнення дитиною 18 років); жінка, яка усиновила дитину (до досягнення дитиною 18 років); мати інваліда з дитинства підгрупи А І групи; одинока мати (до досягнення дитиною 18 років); батько, який виховує дитину без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) (до досягнення дитиною 18 років); батько, який виховує інваліда з дитинства підгрупи А І групи без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі); особа, яка взяла дитину під опіку (до досягнення дитиною 14 років), піклування (до досягнення дитиною 18 років); особа, яка взяла під опіку інваліда з дитинства підгрупи А І групи; один із прийомних батьків (до досягнення дитиною 18 років). Право одинокої матері на отримання відпустки у зручний час Відповідно до статті 10 Закону про відпустки передбачено надання щорічних відпусток (щорічної основної відпустки, щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці) одинокій матері, яка виховує дитину без батька, за її бажанням у зручний для неї час. Відпустка без збереження заробітної плати одинокій матері Одинока мати не належить до осіб, які відповідно до статті 25 Закону про відпустки мають суб’єктивне право на отримання за їх проханням відпустки без збереження заробітної плати в обов’язковому порядку. Тож, слід враховувати таке: відпустка без збереження заробітної плати надається одинокій матері в обов’язковому порядку, якщо вона має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, оскільки це відповідає умовам пункту 1 статті 25 Закону про відпустки.

Джерело: https://www.kadrovik01.com.ua/article/3813-dodatkova-vdpustka-odinoky-mater

серп. 04

Запитання Чи має право на додаткову соціальну відпустку «на дітей» працівниця, дитині якої цього року виповнилося 15 років? Відповідь Право на відпустку «на дітей» залежить від віку дитини. Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років,… надають щорічно додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР). Аби працівниця мала право на відпустку, вона повинна: фактично працювати (а не тільки перебуває у трудових відносинах з підприємством); мати двох дітей віком до 15 років. Тож, право на відпустку жінка отримає, якщо відпрацює хоча б один день до того, як старшій дитині виповниться 15 років.

Джерело: https://www.kadrovik01.com.ua/question/430-pravo-na-vdpustku-na-dtey-yakshcho-tsogorch-ditin-vipovnyutsya-15-rokv

серп. 04

Запитання Із понеділка 22 серпня працівник перебуватиме у щорічній відпустці тривалістю 14 к. д. Чи повинен такий працівник виходити на роботу в суботу 19 серпня, на яку за рекомендацією Кабміну перенесено відпрацювання із п’ятниці 25 серпня? Відповідь Так, працівник повинен працювати. Кадровик має роз’яснити працівникам суть справи — не «відпрацювання», а робота за новим, зміненим графіком.  Працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової дисципліни (ст. 139 КЗпП). Невихід на роботу в суботу при перенесенні робочого дня (звісно, за умови своєчасного інформування про зміну графіка роботи) може бути визнаний прогулом, невтішний наслідок якого — дисциплінарна відповідальність у порядку, встановленому статтею 149 КЗпП. Отже, працівник, який 25.08.2017 перебуватиме у відпустці, має працювати з усіма в робочу суботу — 19.08.2017 відповідно. Крім того працівник, який 25.08.2017 перебуватиме в оплачуваній відпустці (щорічній, додатковій соціальній працівникам, які мають дітей, тощо), фінансово навіть «виграє», оскільки отримає за дні відпусток середній заробіток, а за робочу суботу — заробітну плату.

Джерело: https://www.kadrovik01.com.ua/question/431-perenesennya-robochogo-dnya-na-19-serpnya-ta-shchorchna-vdpustka?ustp=W