черв. 16
ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Сімейному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 21-22, ст. 135):

1) частину другу статті 70 після слів "якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї" доповнити словами "ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей)";

2) текст статті 179 викласти в такій редакції:

"1. Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

2. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

3. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України";

3) частину третю статті 181 викласти в такій редакції:

"3. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів";

4) у статті 182:

частину першу доповнити пунктами 3-1 і 3-2 такого змісту:

"3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів";

частину другу викласти в такій редакції:

"2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку";

5) статтю 183 доповнити частиною п’ятою такого змісту:

"5. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину";

6) текст статті 184 викласти в такій редакції:

"1. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

2. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

3. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку";

7) частину першу статті 191 доповнити словами "а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви";

8) статтю 195 викласти в такій редакції:

"Стаття 195. Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу)

1. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

2. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

3. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом";

9) у статті 196:

назву доповнити словами "оплати додаткових витрат на дитину";

частину першу викласти в такій редакції:

"1. У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості";

доповнити частиною четвертою такого змісту:

"4. У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов’язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми.

Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов’язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого строку - після спливу семи днів після пред’явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив".

2. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., №№ 40-42, ст. 492):

1) у частині першій статті 96:

пункт 4 викласти в такій редакції:

"4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб";

доповнити пунктом 4-1 такого змісту:

"4-1) заявлено вимогу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб";

2) у статті 105:

перше речення частини першої доповнити словами і цифрами "крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 4-1 частини першої статті 96 цього Кодексу";

доповнити частиною сьомою такого змісту:

"7. У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 96 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів";

3) частину першу статті 110 після слів "про стягнення аліментів" доповнити словами "оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення";

4)статтю 201 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

"2. Не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство (материнство), визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною".

У зв’язку з цим частину другу вважати частиною третьою.

3. Пункт 3 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 14, ст. 87; 2015 р., № 33, ст. 323) доповнити словами "оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення".

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через місяць з дня його опублікування, крім пункту 2 цього розділу, який набирає чинності з дня опублікування цього Закону.

2. Кабінету Міністрів України протягом одного місяця з дня опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Президент України П.ПОРОШЕНКО
м. Київ 
17 травня 2017 року 
№ 2037-VIII
 
бер. 27

Кожен замовник знає, що успішно проведені торги залежать від правильно складеної тендерної документації. А оскільки розроблення та затвердження тендерної документації покладається на замовника, зрозуміло, що левова частка відповідальності за кінцевий результат торгів лежить саме на ньому.

Так, можемо озвучити важливе правило закупівель: хочеш обрати найкращого постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору — складай тендерну документацію виважено, грунтовно і відповідально.

Якщо роль тендерної документації в публічних закупівлях настільки вагома, то де закінчується межа повноважень замовника? Які рішення він може приймати самостійно, на власний розсуд, хоча, звичайно, в рамках закупівельного законодавства?

Визначимо 6 основних тез, що передбачають самостійні рішення замовника під час складання ним тендерної документації.

Та спочатку пригадаємо загальні вимоги до тендерної документації, встановлені законодавством.

Тендерна документація — це документація щодо умов проведення публічних закупівель. Вона оприлюднюється для вільного доступу на веб-порталі Уповноваженого органу та авторизованих електронних майданчиках. Тендерна документація не є об'єктом авторського права та/або суміжних прав.

Обов'язкові складові, які повинна містити тендерна документація, визначено в статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі — Закон про публічні закупівлі).

Крім того, Мінекономрозвитку наказом від 13.04.2016 № 680 затвердив Примірну тендерну документацію для процедури закупівлі — відкриті торги.

Примірна тендерна документація містить, зокрема:

  • обов'язкову інформацію, визначену статтею 22 Закону про публічні закупівлі. Її оформлюють у вигляді таблиці, де у графi «1» зазначають нумерацiю, у графi «2» — перелiк складових тендерної документацiї, у графi «3» — вимоги щодо їх заповнення вiдповiдно до Закону про публічні закупівлі;

  • інформацію, яку формує замовник, заповнюючи окремі поля електронних форм електронної системи закупівель;

  • додатки, що завантажуються до електронної системи закупівель окремими файлами.

Та це лише структура тендерної документації, а сам зміст кожного розділу Примірної тендерної документації має визначити замовник.

Отже, складаючи тендерну документацію 2017 року, замовник САМОСТІЙНО:

1. Визначає кваліфікаційні критерії з тих, що передбачені статтею 16 Закону та указує у тендерній документації інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям.

Нагадаємо припис частини другої статті 16 Закону про публічні закупівлі, що дає право замовнику установлювати один або кілька з таких кваліфікаційних критеріїв:

  • наявність обладнання та матеріально-технічної бази;

  • наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід;

  • наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору.

Якщо ті чи ті документи не передбачені законодавством для учасників — юридичних чи фізичних осіб, у т. ч. фізосіб-підприємців, їх не потрібно подавати у складі тендерної пропозиції.

Звідси маємо висновок: якщо учасник у складі тендерної пропозиції не подав документи, що не передбачені законодавством для учасників — юридичних чи фізичних осіб, у т. ч. фізосіб-підприємців, це в жодному разі не зможе стати підставою для її відхилення замовником.

2. Вимоги тендерної документації та перелік документів, якими учасник повинен підтвердити свою відповідність таким вимогам.

Тендерна документація може містити й іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник вважає за необхідне до неї включити. Головне при цьому — пам’ятати про такі принципи публічних закупівель, як добросовісна конкуренція серед учасників і недискримінація учасників. І відповідно, не включати до тендерної документації вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників.

Тож замовник визначає вимоги тендерної документації та перелік документів, якими учасник повинен підтвердити свою відповідність таким вимогам, з огляду на специфіку предмета закупівлі та з дотриманням законодавства в цілому.

3. Визначає методику оцінки тендерних пропозицій та передбачає інформацію про врахування ПДВ у тендерній документації.

Дотримуючись вказівки пункту 9 частини другої статті 22 Закону про публічні закупівлі, замовник має зазначити в тендерній документації, зокрема перелік критеріїв та методику оцінки тендерних пропозицій, вказавши питому вагу цих критеріїв.

Опис методики оцінки за критерієм «ціна» має містити інформацію про врахування ПДВ.

4. Встановлює в тендерній документації умови надання забезпечення тендерної пропозиції.

Нагадаємо, що під забезпеченням тендерної пропозиції мається на увазі надання забезпечення виконання зобов'язань учасника перед замовником, що виникли у зв'язку з поданням тендерної пропозиції, у вигляді такого забезпечення, як гарантія.

Якщо замовник вважає за потрібне, аби учасники надали забезпечення тендерної пропозиції, він зазначає в тендерній документації умови надання забезпечення тендерної пропозиції. А саме: його вид, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції не повертається учаснику.

Своєю чергою, учасник під час подання тендерної пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції.

Як установлює частина перша статті 560 Цивільного кодексу України (ЦК), виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема гарантією.

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Гарантами можуть виступати суб'єкти, визначені ЦК.

Тож замовник може встановити вимогу надати забезпечення тендерної пропозиції у вигляді гарантії.

5. Встановлює за потреби у разі закупівлі робіт або послуг вимоги про зазначення учасником у тендерній пропозиції інформації про субпідрядника.

У разі закупівлі робіт тендерна документація повинна містити, зокрема, вимогу про зазначення учасником у тендерній пропозиції інформації (повне найменування та місцезнаходження) щодо кожного суб'єкта господарювання, якого учасник планує залучати до виконання робіт як субпідрядника в обсязі не менше ніж 20% від вартості договору про закупівлю (п. 17 ч. 2 ст. 22 Закону про публічні закупівлі).

До того ж у разі закупівлі робіт або послуг у звіті про результати проведення процедури закупівлі обов'язково зазначають повне найменування та місцезнаходження кожного юридичного суб'єкта господарювання, якого учасник, з яким укладено договір про закупівлю, залучатиме до виконання робіт як субпідрядника в обсязі не менше ніж 20% вартості договору про закупівлю, якщо про це зазначено в договорі про закупівлю.

Отже, у разі закупівлі робіт або послуг замовник, коли складатиме тендерну документацію, має врахувати в ній цю вимогу.

6. Визначає строк, протягом якого тендерні пропозиції вважаються дійсними

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 22 Закону про публічні закупівлі  тендерна документація повинна містити, зокрема строк, протягом якого тендерні пропозиції вважаються дійсними, але не менше ніж 90 днів з дати розкриття тендерних пропозицій.

Ця вимога потрібна для укладання договору у термін, визначений частиною другою статті 32 Закону про публічні закупівлі, оскільки можливим є зупинення процедури закупівлі через скаргу учасника, відмову переможця торгів від укладання договору тощо.

(!) Отже, після укладання договору про закупівлю вимога щодо строку дії тендерних пропозицій не поширюється на правовідносини між сторонами такого договору.

7. Визначає умови зміни істотних умов договору про закупівлю

Варто враховувати, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання можлива лише у випадках, передбачених статтею 36 Закону про публічні закупівлі.

Не слід забувати також про право особи, яка має намір взяти участь у торгах і вважає положення тендерної документації такими, що суперечать законодавству або обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації:

  • звертатись із пропозицією щодо внесення змін до тендерної документації до замовника;

  • оскаржити положення тендерної документації до органу оскарження.

До речі, на самостійних рішеннях замовника стосовно формулювання зазначених умов в тендерній документації наголосило Мінекономрозвитку у листі від 07.02.2017 № 3302-06/3812-06.

бер. 27

Мінекономрозвитку днями оновило форми документів, які під час проведення закупівель мають заповнити замовники. Тож закцентуємо вашу увагу на змінах. Адже всі нововведення сьогодні набули чинності і заповнювати під час публічних закупівель потрібно уже нові поля у звичних нам формах документів. Сьогодні, 10.03.2017, офіційно опубліковано наказ Мінекономрозвитку від 17.01.2017 № 45 (далі — Наказ № 45), який вносить змін до наказу цього ж відомства від 22.03.2016 № 490 (далі — Наказ № 490). Мабуть, кожному замовнику знайомі і Наказ № 490, і затверджені ним форми документів у сфері тендерних закупівель. Водночас тепер замовникам під час проведення закупівель доведеться працювати із зміненими формами документів у сфері публічних закупівель. Тому варто розглянути детальніше, які саме зміни внесло Мінекономрозвитку до вже звичних нам закупівельних документів. Договір про закупівлю та рамкова угода Наказом № 45 змінені умови заповнення договору про закупівлю та рамкової угоди. Тепер під час завантаження договору про закупівлю або рамкової угоди в електронну систему закупівель замовники мають обов’язково заповнити поля з: номером; датою підписання; строком дії договору або рамкової угоди. Річний план закупівель У річному плані закупівель тепер замовники заповнюватимуть не лише коди відповідних класифікаторів предмета закупівлі, а й назви. Звичайно, за їх наявності. Оновлений пункт 4 форми річного плану закупівель звучить так: 4. Коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності). Оголошення про проведення відкритих торгів Наказом № 45 форму оголошення про проведення відкритих торгів доповнено новими пунктами. Тепер вона передбачає також можливість внести інформацію за наявності про частини предмета закупівлі (лотів). Для цього пункти 10 і 101 передбачають такі поля: 10. Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі. 101. Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності). Також передбачена можливість для більш детального відображення критеріїв оцінки. Якщо раніше пункт 12 передбачав поле, де електронна система закупівель автоматично заповнювала математичну формулу, що застосовуватиметься при проведенні електронного аукціону для визначення показників інших критеріїв оцінки. То тепер до форми додано пункт 121, за яким замовник може за наявності вказати інші критерії, що застосовуватимуться під час оцінки тендерних пропозицій, та їх питому вагу. Окрім цього, оновлено пункт 6 форми оголошення про проведення відкритих торгів. Раніше він передбачав внесення кодів відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності). Після внесення змін він звучить так:  6. Коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності).  Оголошення про проведення конкурентного діалогу Оголошення про проведення конкурентного діалогу зазнало змін найбільше. Розібратися у всіх них нам допоможе кодифікований варіант оновленої форми.

Форма оголошення  про проведення конкурентного діалогу 1. Щодо першого етапу процедури конкурентного діалогу. 1.1. Найменування замовника*. 1.2. Код згідно з ЄДРПОУ замовника*. 1.3. Місцезнаходження замовника*. 1.4. Контактна особа замовника, уповноважена здійснювати зв’язок з учасниками. 1.5. Конкретна назва предмета закупівлі. 1.6. Коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності). Стара редакція:  1.6. Коди відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності). 1.7. Обсяг виконання робіт чи надання послуг. 1.8. Місце виконання робіт чи надання послуг. 1.9. Строк виконання робіт чи надання послуг. 1.10. Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі. 1.101. Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності). 1.11. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій. 1.12. Дата та час розкриття тендерних пропозицій. 1.13. Розмір забезпечення тендерних пропозиції (якщо замовник вимагає його надати). 1.14. Вид забезпечення тендерних пропозиції (якщо замовник вимагає його надати). 1.15. Розмір мінімального кроку пониження ціни. 1.16. Інші критерії, що застосовуватимуться під час оцінки тендерних пропозицій, їх питома вага (за наявності). 1.17. Математична формула, що застосовуватиметься під час проведення електронного аукціону для визначення показників інших критеріїв оцінки*. 2. Щодо другого етапу процедури конкурентного діалогу. 2.1. Найменування учасника, запрошеного до другого етапу. 2.2. Код згідно з ЄДРПОУ учасника, запрошеного до другого етапу. 2.3. Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі. 2.4. Розмір мінімального кроку пониження ціни. 2.5. Математична формула, яка буде застосовуватися при проведенні електронного аукціону для визначення показників інших критеріїв оцінки *. 2.4. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій. 2.5. Дата та час розкриття тендерних пропозицій*. 2.6. Дата та час проведення електронного аукціону*. __________ * Заповнюється електронною системою закупівель автоматично. _________________________________

Повідомлення про намір укласти договір Тепер і форма повідомлення про намір укласти договір під час застосування переговорної процедури, і форма повідомлення про намір укласти договір містять пункт 5 у новій редакції. Він звучить так: 5. Коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності). Раніше у ньому за наявності зазначали лише коди відповідних класифікаторів предмета закупівлі. Оголошення з відомостями про рамкову угоду У формі оголошення з відомостями про рамкову угоду також змінилася редакція пункту 6, що передбачає тепер відображення коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності). Водночас, якщо раніше поле 9 форми, що містить ціну за одиницю товару, електронна система закупівель заповнювала автоматично, то тепер знак «*» із цього поля вилучили. Тобто його заповнюватиме сам замовник. Звіт про результати проведення процедури закупівлі Наказом № 45 у формі звіту про результати проведення процедури закупівлі змінено редакцію пункту 4 на вже відомий нам за іншими формами формат: 4. Коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності). Окрім цього, у формі з’явився пункт 22 такого змісту: «22. Ідентифікатор договору про закупівлю*». Його електронна система закупівель заповнюватиме автоматично. Звіт про виконання договору про закупівлю Форму звіту про виконання договору про закупівлю доповнено пунктом 111. Він звучить так: 111. Коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності)*. Звіт про укладені договори Дещо змінилася і форма звіту про укладені договори. У ній з’явилися нові: пункти: 17. Ідентифікатор договору*. 18. Одиниця виміру. 19. Ціна за одиницю**. виноски: *Заповнюється електронною системою закупівель автоматично. **Заповнюється суб’єктами, визначеними у статтях 75, 77-79 Господарського кодексу України.

лют. 22

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

РОЗ'ЯСНЕННЯ

12 січня 2017 року

Роз'яснення деяких питань оплати праці на виконання Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»

Міністерство соціальної політики щодо застосування Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі — Закон) інформує.

Законом приведено поняття мінімальної заробітної плати у відповідність до європейської практики та міжнародних норм, зокрема шляхом:

- запровадження нової методології визначення мінімальної заробітної плати (як нижньої межі оплати праці, що гарантується державою);

- встановлення мінімального посадового окладу у розмірі, не меншому від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року;

- незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при побудові схем посадових окладів, визначенні плати за надання адміністративних послуг, судового збору, суми податків тощо.

Із 01.01.2017  прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» затверджено у розмірі 1 600 гривень, мінімальну заробітну плату в місячному розмірі — 3 200 гривень, у погодинному розмірі — 19,34 гривні.

Згідно із Законом при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров'я, за роботу в нічний та надурочний час, роз'їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

У випадку, коли працівнику встановлені доплати за роботу у шкідливих умовах праці, зазначені доплати мають виплачуватись понад розмір мінімальної заробітної плати (3 200 гривень).

Якщо ж умовами оплати праці передбачено підвищення посадових окладів працівників, наприклад, за роботу в установах і організаціях, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, за роботу в певних типах закладів, за роботу у шкідливих та важких умовах праці, то зазначене підвищення враховується до мінімальної заробітної плати.

Якщо працівник виконав місячну норму праці, а нарахована йому заробітна плата є нижчою від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, роботодавець зобов'язаний  провести доплату до її рівня, яка виплачується щомісячно одночасно із заробітною платою.

Якщо ж працівник не виконав місячну норму праці, перебував у відпустці, на лікарняному, працює неповний робочий час  тощо, то оплата його праці проводиться пропорційно виконаній нормі праці.

Час простою не з вини працівника оплачується згідно з нормами статті 113 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) без проведення доплати до рівня мінімальної заробітної плати.

При запровадженні підсумованого обліку робочого часу з обліковим періодом місяць робота понад нормальну тривалість робочого часу за обліковий період оплачується як надурочна і зазначена виплата здійснюється понад розмір мінімальної заробітної плати.

Якщо робота при підсумованому обліку робочого часу виконується в межах встановленої працівнику тривалості робочого часу,  яка є меншою нормальної тривалості робочого часу, відповідно до графіку роботи, йому нараховується заробітна плата у розмірі не нижчому від мінімальної заробітної плати.

Для підприємств, на яких встановлено підсумований облік робочого часу,  з метою зменшення годин надурочної роботи та навантаження на фонд оплати праці рекомендується застосовувати такі облікові періоди як півріччя, рік.

Законом також внесено зміни до законів України, в яких заробітна плата або посадові оклади визначались на основі мінімальної заробітної плати. Відповідно до цих змін розміри заробітної плати та посадових окладів будуть визначатись у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Звертаємо увагу, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.12.2016 № 1037 «Про оплату праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Із 01.01.2017 посадові оклади (тарифні ставки) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери розраховуються виходячи з посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, визначеного у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, який у 2017 році  становить 1 600 гривень.

При цьому керівникам установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери з метою недопущення «зрівнялівки» в розмірах заробітної плати доручено забезпечити в межах фонду оплати праці диференціацію заробітної плати працівників, які отримують її  на рівні мінімальної, за рахунок встановлення доплат, надбавок, премій залежно від складності, відповідальності  та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його праці.

У зв'язку з цим місцевим державним адміністраціям треба взяти на особистий контроль питання забезпечення підвищення мінімальної заробітної плати, особливу увагу звернути на недопущення «зрівнялівки» в розмірах заробітної плати, скорочення працівників, переведення їх на неповний робочий час.

Підвищення мінімальної заробітної плати не може бути підставою для звільнення. Водночас відповідно до статті 32 КЗпП у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших) працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Статтею 56 КЗпП передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Також звертаємо увагу, що змінювати істотні умови праці роботодавець вправі лише за наявності змін в організації виробництва та праці. Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, зокрема, що зміною в організації виробництва і праці визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну або на індивідуальну форму, впровадження передових методів, технологій тощо.

лют. 22

ВИКОНАВЧА ДИРЕКЦІЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

ЛИСТ

17 листопада 2016 року № 2.4-46-2015

Надання допомоги по тимчасовій непрацездатності працівнику, за час його хвороби, яка припала на період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати

До компетенції Виконавчої дирекції Фонду входить також розгляд звернень громадян щодо надання допомоги по тимчасовій непрацездатності. На адресу Фонду надійшов запит з проханням надати роз’яснення щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності працівнику, за час його хвороби, яка припала на період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105 матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи. Згідно із частиною першою статті 22 цього Закону допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати.

У свою чергу пунктом 6 частини першої статті 23 Закону № 1105 передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності не надається за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

Пунктом 18 статті 25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504 визначено, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку працівникам на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції.

Отже, у зазначеному випадку допомога по тимчасовій непрацездатності працівнику, за час його хвороби, яка припала на період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, не надається.

Сторінка 1 із 4