вер. 26

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок ведення обліку дітей шкільного віку та учнів, що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 646 “Про затвердження Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку” (Офіційний вісник України, 2000 р., № 16, ст. 670);

пункт 13 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 р. № 437 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 56, ст. 1942).

Прем'єр-міністр України В.ГРОЙСМАН
Інд. 73

ЗАТВЕРДЖЕНО 
постановою Кабінету Міністрів України 
від 13 вересня 2017 р. № 684

ПОРЯДОК 
ведення обліку дітей шкільного віку та учнів

1. Цей Порядок визначає механізм обліку дітей шкільного віку та учнів, що ведеться з метою забезпечення здобуття ними загальної середньої освіти.

2. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

діти шкільного віку - особи у віці 6-18 років, які повинні здобувати загальну середню освіту;

учні - особи, які здобувають загальну середню освіту у навчальному закладі;

навчальний заклад - загальноосвітній, професійно-технічний, вищий навчальний заклад, що забезпечує здобуття загальної середньої освіти.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України Про освітуПро загальну середню освітуПро захист персональних данихПро органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей.

3. Обробка та захист персональних даних дітей шкільного віку та учнів під час їх обліку здійснюються відповідно до вимог Закону України “Про захист персональних даних”.

4. Облік дітей шкільного віку ведеться в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (району, міста, району у місті, селища, села).

Районні, районні у містах держадміністрації та міські, селищні, сільські  ради, у тому числі об’єднаних територіальних громад, їх виконавчі органи (далі - уповноважені органи) із залученням відповідних територіальних органів Національної поліції та служб у справах дітей організовують ведення обліку дітей шкільного віку.

5. Уповноважені органи:

1) організовують ведення обліку дітей шкільного віку, які проживають чи перебувають в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, шляхом створення та постійного оновлення реєстру даних про них (на кожний рік народження окремо) (далі - реєстр);

2) визначають структурний підрозділ (посадову особу), відповідальний за створення та постійне оновлення реєстру (далі - структурний підрозділ);

3) закріплюють територію обслуговування за загальноосвітніми навчальними закладами, що належать до сфери їх управління (крім загальноосвітніх навчальних закладів, зарахування до яких здійснюється виключно за результатами конкурсного відбору або за направленням в установленому порядку).

6. Структурним підрозділом до реєстру вносяться такі персональні дані дитини шкільного віку: прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування, місце навчання (навчальний заклад), форма навчання та належність до категорії осіб з особливими освітніми потребами (далі - дані).

Дані дитини шкільного віку видаляються з реєстру у разі:

досягнення нею повноліття;

здобуття нею повної загальної середньої освіти;

наявності письмово підтвердженої інформації про взяття її на облік (включення до реєстру) на території іншої адміністративно-територіальної одиниці;

її вибуття на постійне місце проживання за межі України (з припиненням здобуття загальної середньої освіти в Україні).

7. Структурні підрозділи для забезпечення прав дітей шкільного віку на здобуття загальної середньої освіти та з дотриманням вимог Законів України Про інформацію і Про захист персональних даних мають право:

отримувати дані дітей шкільного віку від служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів, які здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інших адміністративно-територіальних одиниць,  житлово-експлуатаційних організацій та навчальних закладів;

використовувати для створення та оновлення реєстру отримані дані, у тому числі з інших реєстрів або баз даних.

Залучення працівників навчальних закладів до організації та ведення обліку дітей шкільного віку забороняється.

8. Структурний підрозділ протягом 10 робочих днів з дня отримання даних здійснює їх обробку, у тому числі звіряє їх з даними реєстру та у разі потреби вносить до нього відповідні зміни і доповнення.

Дані також можуть бути внесені до реєстру відповідно до письмової заяви батьків (одного з батьків) дитини шкільного віку чи інших законних представників або її сканованої копії у разі її подання відповідному структурному підрозділу.

У разі коли місце навчання (навчальний заклад) дитини шкільного віку не встановлено, структурний підрозділ протягом п’яти робочих днів з дня встановлення відповідного факту надає наявні в реєстрі її дані відповідному територіальному органу Національної поліції та службi у справах дітей для провадження діяльності відповідно до законодавства, пов’язаної із захистом права дитини на здобуття загальної середньої освіти.

9. На підставі даних реєстру структурний підрозділ складає і подає статистичний звіт про кількість дітей шкільного віку за формою та у порядку, затвердженому МОН.

На підставі статистичних звітів про кількість дітей шкільного віку складаються і подаються зведені статистичні звіти за формою та у порядку, затвердженому МОН.

10. Облік учнів ведуть навчальні заклади, які подають щороку не пізніше 15 вересня відповідному структурному підрозділу дані всіх учнів, які до нього зараховані.

11. У разі переведення учня до іншого навчального закладу або його відрахування в установленому порядку навчальний заклад, з якого переводиться або відраховується учень, подає не пізніше 15 числа наступного місяця відповідному структурному підрозділу дані такого учня, у тому числі місце продовження здобуття ним загальної середньої освіти (навчальний заклад).

Під час переведення учня до іншого навчального закладу до навчального закладу, з якого він переводиться, подаються:

заява батьків (одного з батьків) учня чи інших його законних представників (для учнів, які не досягли повноліття) або заява учня (для повнолітніх учнів);

письмове підтвердження або його сканована копія з іншого навчального закладу про можливість зарахування до нього відповідного учня.

Під час вибуття учня на постійне місце проживання за межі України до навчального закладу, з якого він вибуває, подаються:

заява батьків (одного з батьків) учня чи інших його законних представників (для учнів, які не досягли повноліття) або заява учня (для повнолітніх учнів);

копія або сканована копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон дитина, або її проїзного документа із записом про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відміткою про взяття на постійний консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном (для учнів, які не досягли повноліття).

12. Навчальні заклади у разі зарахування учнів, які здобували загальну середню освіту в навчальних закладах інших адміністративно-територіальних одиниць, подають не пізніше 15 числа наступного місяця з дня зарахування їх дані уповноваженому органу або його структурному підрозділу адміністративно-територіальної одиниці, на території якої розташовано навчальний заклад, у якому учень здобував загальну середню освіту.

13. У разі відсутності учнів, які не досягли повноліття, на навчальних заняттях протягом 10 робочих днів підряд з невідомих або без поважних причин навчальний заклад невідкладно надає відповідному територіальному органу Національної поліції та службі у справах дітей дані таких учнів для провадження діяльності відповідно до законодавства, пов’язаної із захистом їх прав на здобуття загальної середньої освіти.

Причини відсутності учня на навчальних заняттях підтверджуються відповідною медичною довідкою закладу охорони здоров’я або письмовим поясненням батьків (одного з батьків) учня чи інших законних представників (для учнів, які не досягли повноліття) або учня (для повнолітніх учнів), що зберігаються в його особовій справі протягом поточного навчального року.

14. Контроль за веденням обліку дітей шкільного віку в частині реалізації структурними підрозділами повноважень, визначених цим Порядком, здійснює ДIНЗ.

Контроль за веденням обліку учнів навчальними закладами здійснюють відповідні структурні підрозділи.

вер. 22

Не секрет, що окремі працівники мають право на пільгових умовах розраховувати на пенсію за віком згідно з ч.1 ст.13 Закону України від 05.11.91 р. № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення». Так, незалежно від місця останньої роботи, таким правом наділені, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день: – на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці – за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабміном, і за результатами атестації робочих місць – після досягнення 50 років і зі стажем роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (п.«а»); – на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці – за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабміном, і за результатами атестації робочих місць – після досягнення 55 років і зі стажем роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах (п.«б»). З 3 серпня набрала чинності постанова КМУ від 24.06.2016 р. № 461, якою затверджені: – Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; – Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Одночасно втратила чинність постанова КМУ від 16.01.2003 р. № 36, якою були затверджені аналогічні списки (зміни і доповнення до них вносили у 2004, 2006, 2010 і 2014 роках). Якщо порівняти нинішні списки з їх попередниками, то можна помітити, що Кабмін суттєво скоротив перелік професій, представники яких мають право на ранній вихід на пенсію у зв’язку з особливостями умов праці. У Списку № 1 фігурують найбільш шкідливі роботи (гірники, шахтарі, атомники тощо). З 72 категорій працівників, зайнятих у шахтах, у новому списку залишилися всього дві – працівники, які повний робочий день проводять під землею, і ті, хто обслуговує персонал, зайнятий під землею (медпункт у шахтах, служба підземного зв’язку). Тобто більше не виходитимуть раніше на пенсію директори шахт, механіки, енергетики, інженери, технічні керівники та їх заступники, майстри. Те саме стосується і працівників метрополітену, будівельників, які працюють під землею. Якщо в старому Списку № 1 були практично усі працівники – від головного інженера до електрика, то тепер, згідно з новим документом, раніше на пенсію зможуть виходити тільки ті, хто зайнятий на підземних роботах. У Списку № 2 вказані медпрацівники, викладачі, різноробочі на певних підприємствах тощо. З нього виключили більшу частину медспеціальностей, різноробочих, які проводять не увесь робочий час у шкідливих умовах. Нагадаємо, що під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, чинні у період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 р. і за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 р. (п.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці України від 18.11.2005 р. № 383). Тож за попередніми оцінками новації стосуватимуться тих працівників, які будуть прийняті на «пільгово-пенсійну» роботу починаючи з дати набрання чинності коментованою постановою. Тому, найімовірніше, якщо вони працювали у період дії старих списків, а до нових списків їх професії не були включені, то права на пільгову пенсію вони не втрачають. Втім, незрозуміло, що з цього приводу скаже Мінсоцполітики. Адже саме йому доручено надавати роз’яснення щодо порядку застосування списків, затверджених новою постановою.

Джерело: http://www.buhgalteria.com.ua/Hit_ua.html?id=4682

вер. 22

На пенсію виходитимемо у 60, 63 та 65 років.

Основні параметричні зміни, які найбільше впливають на пенсійні видатки. Перерахунок раніше призначених пенсій з 01.10.2017 із використанням: єдиного показника середньої зарплати за останні 3 роки (2014-2016) у розмірі 364,41 грн (середньомісячна зарплата за 2014- 2016 роки за даними персоніфікованого обліку ПФУ). величина оцінки одного року стажу, що застосовується для обчислення пенсії, у розмірі 1%; стажу 30 років для жінок та 35 років для чоловіків для обчислення: пенсії в мінімальному розмірі (для пенсій, призначених до 01.10.2011 року, — при стажі 20 років у жінок і 25 років — у чоловіків); доплати за понаднормовий стаж (стаж понад 30/35 років, а для пенсій, призначених до 01.10.2011 року, — за стаж відповідно 20/25 років); наявний в особи понаднормовий страховий стаж не обмежується; показника прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, установленого на 01.12.2017 (1373 грн), замість такого показника станом на 01.10.2017 (1312 грн).  Читайте також: Пенсійна реформа: перших змін слід очікувати з 1 жовтня На перехідний період (2017- 2019) застосовуватимуть правила призначення пенсії за віком: у 2017 році — із застосуванням середньої зарплати за 2014-2016 роки, у розмірі 3764,4 грн та величини оцінки одного року стажу 1,35%; у 2018 році — із застосуванням середньої зарплати за 2016 і 2017 роки (орієнтовно — 5227 грн) та вартості одного року стажу 1%;  з 2019 року — із застосуванням середньої зарплати за останні три роки та вартості одного року стажу 1%.  Читайте також: Як купити стаж для пенсії Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюватимуть: на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян при стажі 30/35 років (для пенсій, призначених до 01.10.2011 — за наявності стажу, відповідно, 20/25 років); з 1 січня 2018 року, на рівні 40% від мінімальної заробітної плати, але не менше ніж розмір прожиткового мінімуму, при стажі 30/35 років, після досягнення 65 років; у разі відсутності повного стажу виплачуватимуть пропорційно менший розмір пенсії; для шахтарів: у розмірі 80% зарплати для обчислення пенсії, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян. Збережено право для призначення пенсії за віком в 60 років для осіб, які мають повний страховий стаж. Із 01.01.2018 пенсію за віком призначатимуть: за наявності стажу 25 років на 01.01.2018 — у 60 років. Діапазон необхідного стажу щороку збільшуватимуть на 12 місяців до досягнення 35 років в 2028 році; за наявності стажу від 15 до 25 років на 01.01.2018 — у 63 роки. Діапазон необхідного стажу щороку збільшуватимуть на 12 місяців до досягнення діапазону від 25 років до 35 років у 2028 році; за наявності стажу 15 років на 01.01.2019, але менше ніж 16 років, що давали б право виходу на пенсію в 63 роки, — призначатимуть пенсію у 65 років. Діапазон необхідного стажу щорічно збільшуватимуть на 12 місяців. Тобто, з 2028 року пенсії у 65 років призначатимуть особам, які матимуть 15-25 років стажу.  Читайте також: Умови призначення пенсії за віком Для визначення права на пенсію за віком до страхового стажу зараховуватимуть: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування: з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про  реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності; з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків незалежно від сплаченого розміру; проходження військової служби по 31.12.2017 включно; перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами з 01.01.2004 по 30.06.2013 включно; перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 01.01.2004 до часу запровадження сплати страхових внесків за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; навчання у вищих навчальних закладах за денною формою навчання на умовах державного замовлення, а також навчання в аспірантурі та докторантурі з 01.01.2004 по 31.12.2017 включно. Тимчасову державну соціальну допомогу з 01.01.2018 по 31.12.2020 призначатимуть непрацюючим особам, які досягли встановленого пенсійного віку, мають страховий стаж не менше 15 років, але не набули права на пенсійну виплату — на період до набуття права на пенсію за віком, у розмірі прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність. Особам, які не матимуть 15 років стажу, призначатимуть державну соціальну допомогу при досягненні ними 65 років. Щорічну (опосередковану) індексацію пенсій з 2021 року проводитимуть шляхом збільшення (перерахунку) середньої зарплати, з якої обчислено пенсію, на 50% зростання середньої зарплати за 3 попередні роки та на 50% зростання індексу споживчих цін за попередній рік. У 2019 — 2020 роках індексацію пенсій здійснюватимуть за окремим рішенням народних депутатів України.

За інформацією Міністерства соціальної політики України

вер. 19

Наступного року мінімальна зарплата зросте з 3200 гривень до 3723 гривень або на 16,3%.

Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складе з 1 січня 2018 року – 1 700 гривень, з 1 липня – 1 777 гривень, з 1 грудня – 1 853 гривні. Таке зростання соціальних стандартів передбачено у проекті Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік".

Законопроект також передбачає зростання прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року – 1 492 гривні, з 1 липня – 1 559 гривень, з 1 грудня – 1 626 гривень.  Для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року – 1 860 гривень, з 1  липня – 1 944 гривні, з 1 грудня – 2 027 гривень. Для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року – 1 373 гривні, з 1 липня – 1 435 гривень, з 1 грудня – 1 497 гривень.

У законопроекті на наступний рік врахована інфляція на рівні 7%. Таким чином соціальні стандарти зростатимуть швидше за інфляцію.

Кабінет Міністрів зареєстрував в Парламенті законопроект 15 вересня, як передбачає бюджетне законодавство.

вер. 18

Як це не прикро, однак, рано чи пізно всі ми стикаємось з необхідністю прийняття та оформлення спадщини. Оскільки від цього нікуди не подітись, кожен з нас повинен знати головні речі про спадкування, що стане нам у нагоді, коли ми будемо змушені займатись оформленням спадщини після смерті близької нам людини.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. ч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України(надалі – ЦК)). Це дуже важливо, оскільки саме з наступного дня за днем відкриття спадщини починається відлік строку для прийняття спадщини, що становить 6 місяців, і якщо спадкоємець без поважних причин не прийме спадщину у вказаний строк, то втратить на неї право.

Слід мати на увазі, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (ч. ч. 1, 2 ст. 1221 ЦК). Встановлення місця відкриття спадщини важливе тим, що від нього залежить до нотаріуса якого округу необхідно звертатись з заявою про прийняття спадщини.

Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання,  місцем відкриття  спадщини  вважається  останнє місце реєстрації спадкодавця (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» (надалі – Постанова Пленуму ВСУ №7)

Згідно п. 1.13. глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (надалі – Порядок) місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою.

Закон розділяє спадкоємців на два види: за заповітом і за законом. Що це означає?

Якщо спадкодавець залишив особисте розпорядження, у вигляді письмового документа встановленої форми (заповіт), передати після смерті свої права та обов’язки (всі, або їх частину) визначеній особі, то така особа є спадкоємцем за заповітом. Якщо спадкодавець не залишив заповіту, або залишив його не на все майно, то спадкоємцями, у такому випадку, будуть його родичі, або інші особи, згідно встановленої законом черги. Тому такі спадкоємці й називаються «спадкоємці за законом».

Спадкоємцями за законом можуть бути тільки фізичні особи, а спадкоємцями за заповітом – як фізичні особи так і всі інші учасники цивільних відносин (ст. 1222 ЦК).

Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених (статтею 1259 ЦК):

1 черга:діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки.

2 черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

3 черга:рідні дядько та тітка спадкодавця.

4 черга:особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Слід мати на увазі, що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо  вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом,  мали взаємні  права та обов'язки,  зокрема,  вітчим,  мачуха,  пасинки, падчерки,  інші особи,  які взяли до себе дитину як члена  сім'ї, тощо. Однак, до числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і  проживала  спільно  зі  спадкодавцем,  але  перебувала  у зареєстрованому шлюбі з іншою  особою (п. 21 Постанови Пленуму ВСУ №7).

В той же час, зазначене положення поширюється щодо осіб - чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім'єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини (абз. 9 п. 5.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013  № 24-753/0/4-13).

5 черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).

Якщо особа, яка мала б право спадкувати за законом, помре до відкриття спадщини, окремі її родичів можуть успадкувати ту частку на яку вказана особа мала б право, якщо б була живою (спадкування за правом представлення), а саме:

- Внуки, правнуки спадкодавця – частку їхньої матері, батька, баби, діда.

- Прабаба, прадід – частку їхніх дітей (баби, діда спадкодавця).

- Племінники спадкодавця – частку матері, батька (сестри, брата спадкодавця).

- Двоюрідні брати та сестри спадкодавця – частку матері, батька (тітки, дядька спадкодавця).

Слід мати на увазі, що у разі залишення заповіту, деякі особи все одно будуть мати право на частку у спадщині, а саме: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. Вказані особи спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка) (ст. 1241 ЦК).

Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). При цьому, такі спадкоємці мають прийняти спадщину у строк, що залишився, а якщо такий строк менший за три місяці, то він продовжується до трьох місяців (ст. 1276 ЦК).

Крім того, якщо один із спадкоємців за заповітом помре до відкриття спадщини, то частка яку він мав спадкувати, спадкується спадкоємцями за законом, а не іншим спадкоємцем за заповітом (правова позиція ВСУ у справі № 6-2946цс15)

Спадкоємці спадкують всі права та обов’язки які належали спадкодавцю, окрім визначених в ст. 1219 ЦК, а саме окрім:

- особистих немайнових прав, тобто тих, які нерозривно пов’язані з особою спадкодавця;

- права на участь у товариствах та права членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

- права на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

- прав на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

- прав та обов'язків особи як кредитора або боржника, які нерозривно пов’язані з особою спадкодавця і які, у зв’язку з цим, не можуть бути виконані іншою особою або на користь іншої особи.

Спадкоємець вправі відмовитись від прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, подавши відповідну заяву нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст. 1273 ЦК).

Крім того, відмова про прийняття спадщини може бути заявлена на користь іншої особи. Однак, спадкоємець за заповітом може відмовитись тільки на користь іншого спадкоємця за заповітом, а спадкоємець за законом – на користь іншого спадкоємця за законом незалежно від черги (ст. 1274 ЦК).

Прийняття спадщини або відмова від прийняття спадщини вчиняється щодо всього складу спадщини, тобто не може бути прийнято у спадщину, наприклад, будинок, а щодо зобов’язання спадкодавця по поверненню кредиту бути заявлена відмова.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини без поважної причини, він вважається таким, що не прийняв її. Якщо з поважної – має право звернутись до суду з позовною заявою про  визначення додаткового  строку  для  прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК).

Поважними є причини,  пов'язані  з  об'єктивними,   непереборними,   істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини (п. 24 Постанови Пленуму ВСУ №7).

Слід мати на увазі,у випадку якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (правова позиція ВСУ у справі№ 6-1486цс15).

В той же час, якщо нотаріус, після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця, не вчинив дії, передбачені законодавством, для розшуку спадкоємця, визначеного у заповіті, то в такому разі, це буде поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини (правова позиція ВСУ у справі№ 6-1320цс17).

Враховуючи, що спадкові правовідносини є досить складними, у даній статті наведено лише необхідний мінімум, який було б бажано знати кожній особі, для розуміння як діяти у разі необхідності оформлення спадщини.

http://protokol.com.ua/ru/osnovne_shcho_vam_treba_znati_pro_spadkuvannya_1/

Сторінка 1 із 8