лют. 22

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

РОЗ'ЯСНЕННЯ

12 січня 2017 року

Роз'яснення деяких питань оплати праці на виконання Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»

Міністерство соціальної політики щодо застосування Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі — Закон) інформує.

Законом приведено поняття мінімальної заробітної плати у відповідність до європейської практики та міжнародних норм, зокрема шляхом:

- запровадження нової методології визначення мінімальної заробітної плати (як нижньої межі оплати праці, що гарантується державою);

- встановлення мінімального посадового окладу у розмірі, не меншому від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року;

- незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при побудові схем посадових окладів, визначенні плати за надання адміністративних послуг, судового збору, суми податків тощо.

Із 01.01.2017  прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» затверджено у розмірі 1 600 гривень, мінімальну заробітну плату в місячному розмірі — 3 200 гривень, у погодинному розмірі — 19,34 гривні.

Згідно із Законом при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров'я, за роботу в нічний та надурочний час, роз'їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

У випадку, коли працівнику встановлені доплати за роботу у шкідливих умовах праці, зазначені доплати мають виплачуватись понад розмір мінімальної заробітної плати (3 200 гривень).

Якщо ж умовами оплати праці передбачено підвищення посадових окладів працівників, наприклад, за роботу в установах і організаціях, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, за роботу в певних типах закладів, за роботу у шкідливих та важких умовах праці, то зазначене підвищення враховується до мінімальної заробітної плати.

Якщо працівник виконав місячну норму праці, а нарахована йому заробітна плата є нижчою від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, роботодавець зобов'язаний  провести доплату до її рівня, яка виплачується щомісячно одночасно із заробітною платою.

Якщо ж працівник не виконав місячну норму праці, перебував у відпустці, на лікарняному, працює неповний робочий час  тощо, то оплата його праці проводиться пропорційно виконаній нормі праці.

Час простою не з вини працівника оплачується згідно з нормами статті 113 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) без проведення доплати до рівня мінімальної заробітної плати.

При запровадженні підсумованого обліку робочого часу з обліковим періодом місяць робота понад нормальну тривалість робочого часу за обліковий період оплачується як надурочна і зазначена виплата здійснюється понад розмір мінімальної заробітної плати.

Якщо робота при підсумованому обліку робочого часу виконується в межах встановленої працівнику тривалості робочого часу,  яка є меншою нормальної тривалості робочого часу, відповідно до графіку роботи, йому нараховується заробітна плата у розмірі не нижчому від мінімальної заробітної плати.

Для підприємств, на яких встановлено підсумований облік робочого часу,  з метою зменшення годин надурочної роботи та навантаження на фонд оплати праці рекомендується застосовувати такі облікові періоди як півріччя, рік.

Законом також внесено зміни до законів України, в яких заробітна плата або посадові оклади визначались на основі мінімальної заробітної плати. Відповідно до цих змін розміри заробітної плати та посадових окладів будуть визначатись у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Звертаємо увагу, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.12.2016 № 1037 «Про оплату праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Із 01.01.2017 посадові оклади (тарифні ставки) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери розраховуються виходячи з посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, визначеного у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, який у 2017 році  становить 1 600 гривень.

При цьому керівникам установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери з метою недопущення «зрівнялівки» в розмірах заробітної плати доручено забезпечити в межах фонду оплати праці диференціацію заробітної плати працівників, які отримують її  на рівні мінімальної, за рахунок встановлення доплат, надбавок, премій залежно від складності, відповідальності  та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його праці.

У зв'язку з цим місцевим державним адміністраціям треба взяти на особистий контроль питання забезпечення підвищення мінімальної заробітної плати, особливу увагу звернути на недопущення «зрівнялівки» в розмірах заробітної плати, скорочення працівників, переведення їх на неповний робочий час.

Підвищення мінімальної заробітної плати не може бути підставою для звільнення. Водночас відповідно до статті 32 КЗпП у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших) працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Статтею 56 КЗпП передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Також звертаємо увагу, що змінювати істотні умови праці роботодавець вправі лише за наявності змін в організації виробництва та праці. Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, зокрема, що зміною в організації виробництва і праці визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну або на індивідуальну форму, впровадження передових методів, технологій тощо.

лют. 22

ВИКОНАВЧА ДИРЕКЦІЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

ЛИСТ

17 листопада 2016 року № 2.4-46-2015

Надання допомоги по тимчасовій непрацездатності працівнику, за час його хвороби, яка припала на період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати

До компетенції Виконавчої дирекції Фонду входить також розгляд звернень громадян щодо надання допомоги по тимчасовій непрацездатності. На адресу Фонду надійшов запит з проханням надати роз’яснення щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності працівнику, за час його хвороби, яка припала на період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105 матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи. Згідно із частиною першою статті 22 цього Закону допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати.

У свою чергу пунктом 6 частини першої статті 23 Закону № 1105 передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності не надається за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

Пунктом 18 статті 25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504 визначено, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку працівникам на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції.

Отже, у зазначеному випадку допомога по тимчасовій непрацездатності працівнику, за час його хвороби, яка припала на період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, не надається.

лют. 22

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

25 січня 2017 року № 1339/Д/99-99-13-02-03-14

Щодо оподаткування спадщини

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє таке.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом ІV Кодексу, відповідно до пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом ІV Кодексу.

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, визначено ст. 174 розділу ІV Кодексу, якою встановлено декілька ставок для оподаткування доходів платника податку, одержаних у вигляді спадщини, залежно від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем та їх резидентського статусу.

Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, передбаченими розділом ІV Кодексу для оподаткування спадщини (п. 174.6 ст. 174 Кодексу).

Об’єкти спадщини платника податку з метою оподаткування поділяються на об’єкти, передбачені підпунктами «а»-«ґ» п. 174.1 ст. 174 Кодексу.

При цьому пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Кодексу визначено об’єкти спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, у тому числі, що успадковуються членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

За ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 Кодексу, оподатковується вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення (пп. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 Кодексу).

За ставкою 18 відс., визначеною у п. 167.1 ст. 167 Кодексу, оподатковується будь-який об’єкт спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця — нерезидента, та будь-який об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем — нерезидентом від спадкодавця — резидента (пп. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 Кодексу).

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців — нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями — резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини (п. 174.3 ст. 174 Кодексу).

Крім того, згідно з пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу об’єктом оподаткування військовим збором (далі — збір) є дохід, визначений ст. 163 Кодексу, до якого включається загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

Ставка збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

Водночас пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (далі — податкова декларація) визначено ст. 179 Кодексу, згідно з п. 179.2 якої обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, у вигляді об’єктів спадщини, які відповідно до розділу IV Кодексу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до п. 174.3 ст. 174 Кодексу.

Водночас повідомляємо, що кожен конкретний випадок виникнення податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у листі, потребує аналізу документів та матеріалів, які дають змогу ідентифікувати предмет запиту більш детально.

Перший заступник Голови С. В. Білан

лют. 22

З 1 січня 2017 року, відповідно до бюджету на 2017 рік, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає 1544 гривні, з 1 травня - 1624 гривні, а з 1 грудня - 1700 гривень

Про це йдеться в Законі України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" опублікованому на сайті газети "Голос України".

"Установити у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2017 року - 1544 гривні, з 1 травня - 1624 гривні, з 1 грудня - 1700 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2017 року - 1355 гривень, з 1 травня - 1426 гривень, з 1 грудня - 1492 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2017 року - 1689 гривень, з 1 травня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1860 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні; осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні", - йдеться в документі.

Бюджетомпередбачається зростання мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року до 3200 гривень у місячному вимірі, та у погодинному розмірі до 19,34 гривні.

Розмір допомоги пропонують «прив’язати» до прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, сподіваючись, що це позначиться на демографічній ситуації

Проектом Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо розміру допомоги при народженні дитини та порядку її виплати з метою підвищення народжуваності в Україні» (законопроект № 5709) передбачено, що допомогу при народженні дитини (далі — допомога) нараховуватимуть в розмірах прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років та виплачуватимуть виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на момент здійснення виплат допомоги. Окрім того, збільшено розмір допомоги, а саме: на першу дитину — 52 розміри прожиткового мінімуму (з 01.01.2017 — 70 460 грн.); на другу дитину — 70 розмірів прожиткового мінімуму (з 01.01.2017 — 94 850 грн.); на третю та кожну наступну дитину — 120 розмірів прожиткового мінімуму (з 01.01.2017 — 162 600 грн.). Допомогу пропонують виплачувати у такому порядку: одноразово при народженні першої дитини — у розмірі 15 прожиткових мінімумів, при народженні другої дитини — у розмірі 25 прожиткових мінімумів, при народженні третьої та наступної дитини — у розмірі 40 прожиткових мінімумів: решта суми допомоги — протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Причому щомісячний розмір виплати допомоги не може бути меншим від розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років встановленого на момент здійснення виплат. Також пропонують змінити і умови призначення допомоги, зокрема, у разі переривання відпустки для догляду за дитиною і виходу на роботу матері дитини на умовах повного робочого часу, допомогу отримуватиме особа, яка фактично доглядатиме за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Утім, при роботі на умовах неповного робочого часу допомога виплачуватиметься в повному обсязі. Як зазначено в пояснювальній записці, прийняття законопроекту № 5709 сприятиме вирішенню демографічної проблеми в Україні. Диференційований підхід дозволить правильно розуміти державну політику, як таку, що спрямована на стимулювання народжуваності та турботу про дітей та майбутні покоління.

Сторінка 1 із 3