бер. 27

Антикорупційне законодавство вимагає, аби органи влади мали свої антикорупційні програми та призначили осіб, відповідальних за їх реалізацію. Відтепер у цій справі вони мають помічника — НАЗК затвердила Методичні рекомендації щодо підготовки антикорупційних програми органів влади.

Статті 22 і 24 Господарського кодексу України висувають вимогу до суб’єктів господарювання державного та комунального секторів економіки — запровадити антикорупційну програму в порядку, визначеному законом.

Антикорупційна програма — це комплекс правил, стандартів і процедур щодо виявлення, протидії та запобігання корупції у діяльності юридичної особи. При чому не лише в апараті органу влади, а й у сфері діяльності, у якій цей орган забезпечує формування чи реалізує державну політику.

Пригадаємо спочатку, який саме порядок та вимоги до антикорупційної програми установлює головний антикорупційний закон — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі — Закон № 1700).

Хто саме повинен мати антикорупційну програму

До юридичних осіб, які зобов’язані запровадити антикорупційну програму, належать:

  • міністерства, інші центральні органи виконавчої влади,

  • інші державні органи, юрисдикція яких поширюється на всю територію України,

  • обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації,

  • державні цільові фонди,

  • Апарат РНБО, НБУ, Адміністрація Президента України, Апарат ВРУ, Секретаріат КМУ, Секретаріат Уповноваженого ВРУ з прав людини, Генпрокуратура, СБУ.

Окрім цього, обов’язково антикорупційну програму повинні мати:

  •  державні, комунальні підприємства, господарські товариства (у яких державна або комунальна частка перевищує 50%), де середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період перевищує 70 млн. грн.;

  •  юридичні особи, які є учасниками попередньої кваліфікації, учасниками процедури закупівлі за законом про закупівлі, якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг), робіт дорівнює або перевищує 20 млн. грн.

Як скласти антикорупційну програму

Рішенням від 19.01.2017 № 31 НАЗК затвердило Методичні рекомендації щодо підготовки антикорупційних програми органів влади (далі — Методрекомендації).

Методрекомендації зазначають, що процес підготовки антикорупційної програми має бути прозорим і відкритим. До нього залучають громадськість та експертів, які володіють як теоретичними, так і практичними знаннями про особливості роботи органу та сферу його регулювання.

Заходи, сформовані в антикорупційні програмі,  мають бути спрямованими на досягнення конкретного результату та максимально зрозумілими для їх реалізації.

Вони є обов’язковими до виконання усіма юридичними особами, що становлять систему органу влади враховуючи його організаційну структуру (у т. ч. його центральний апарат, його територіальні органи, підприємства, установи, організації, що входять до сфери його управління тощо).

Що саме включають до змісту антикорупційної програми органу влади

Антикорупційна програма органу влади має передбачати:

  • визначення засад загальної відомчої політики щодо запобігання та протидії корупції у відповідній сфері, заходи з їх реалізації, а також з виконання антикорупційної стратегії та державної антикорупційної програми;

  • оцінку корупційних ризиків у діяльності органу, установи, організації, причини, що їх породжують та умови, що їм сприяють;

  • заходи щодо усунення виявлених корупційних ризиків, осіб, відповідальних за їх виконання, строки та необхідні ресурси;

  • навчання та заходи з поширення інформації щодо програм антикорупційного спрямування;

  • процедури щодо моніторингу, оцінки виконання та періодичного перегляду програм;

  • інші спрямовані на запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням заходи.

Приклади того, як саме на практиці відобразити означену інформацію, НАЗК навела у Методрекомендаціях.

Як відбувається затвердження, погодження та запровадження антикорупційних програм

З огляду на особливості системи управління, які функціонують у органах влади, визначається спосіб затвердження антикорупційної програми (див. табл.).

Орган Ким/як затверджується
У міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Генеральній прокуратурі України, Службі безпеки України, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях Їх керівниками
Національному банку України Правлінням банку
У Апараті РНБО Секретарем РНБО
У Рахунковій палаті, Центральній виборчій комісії, Вищій раді правосуддя, Верховній Раді Автономної Республіки Крим обласних радах, Київській та Севастопольській міських радах Їх рішеннями

Антикорупційну програму затверджують після колективного обговорення з працівниками юридичної особи.

Після затвердження антикорупційної програми до трудових договорів, правил внутрішнього розпорядку юрособи включають положення про обов’язкове дотримання антикорупційної програми. За потреби його включають і до договорів, які укладає юрособа.

Як передбачено Методрекомендаціями, антикорупційну програму органу влади слід погодити в НАЗК. Для цього органи влади направляють до НАЗК затверджену в установленому порядку антикорупційну програму в паперовому вигляді.

Хто відповідає за реалізацію антикорупційної програми

Для реалізації антикорупційної програми призначається особа, відповідальна за реалізацію антикорупційної програми, правовий статус якої встановлює Закон № 1700 (далі — Уповноважений).

Права і обов’язки уповноваженого як посадової особи, відповідальної за запобігання корупції, та підпорядкованих йому працівників (за наявності) визначаються в антикорупційній програмі юридичної особи.

Уповноважений є посадовою особою юридичної особи, що призначається відповідно до законодавства про працю керівником юридичної особи або її учасниками (засновниками) у порядку, передбаченому ухваленою антикорупційною програмою.

Уповноваженим може бути фізична особа, яка здатна за своїми діловими та моральними якостями, професійним рівнем, станом здоров’я виконувати відповідні обов’язки.

Уповноважений з антикорупційної програми юридичної особи: для кого обов’язковий

Юридичній особі, яка збиралася взяти участь у процедурі закупівлі, замовник відмовив. Свою відмову він мотивував тим, що юридична особа не має антикорупційної програми і уповноваженого з антикорупційної програми юридичної особи. З’ясуємо, коли відповідно до закупівельного законодавства уповноважений з антикорупційної програми в юридичній особі є обов’язковим. На вимогу Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі — Закон 1700) юридичні особи, які є учасниками процедури закупівлі, мають затвердити комплекс правил, стандартів і процедур щодо виявлення, протидії та запобігання корупції у своїй діяльності. Тобто, кажучи мовою Закону 1700, юридичні особи приймають антикорупційну програму. Чи на всіх юридичних осіб поширюється ця вимога? Ні, частина друга статті 62 Закону 1700 вимагає наявності антикорупційної програми лише у тих юридичних осіб, які є учасниками попередньої кваліфікації, учасниками процедури закупівлі відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 № 1197-VII, коли вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг), робіт становить 20 млн. грн. і більше. Звісно, прописуючи вимогу щодо обов’язкової наявності антикорупційної програми, законотворчі не оминули державних, комунальних підприємств, господарських товариств (у яких державна або комунальна частка перевищує 50%), де середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період перевищує 70 млн. грн. Тож означені юридичні особи зобов’язані затвердити антикорупційну програму. Окрім цього, на вимогу Закону 1700 у юридичній особі, що підпадає під дію цієї вимоги і, відповідно, затвердила антикорупційну програму, має бути призначено особу, яка є відповідальною за реалізацію цієї програми. А саме — уповноваженого з антикорупційної програми юридичної особи. Варто зазначити, що юридична особа самостійно може обрати назву посади для такої особи і ввести її у свій штатний розпис. Національний класифікатор України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затверджений наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 № 327 (далі — класифікатор професій), надає можливість для цього обрати одну з двох професійних назв робіт: «Уповноважений з антикорупційної діяльності» (код Класифікатора професій 2414.2); «Професіонал з антикорупційної діяльності» (код Класифікатора професій 2414.2). Вимоги до уповноваженого з антикорупційної програми юридичної особи Уповноваженого з антикорупційної програми призначає відповідно до законодавства про працю керівник юридичної особи або її учасники (засновники). Він є посадовою особою юридичної особи. Закон 1700 установлює перелік умов, за яких особу не можна за будь яких обставин призначити уповноваженим з антикорупційної програми. Тобто не може бути уповноваженим особа, яка: має непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість; за рішенням суду визнана недієздатною чи дієздатність якої обмежена; звільнена з посад у державних органах, органах влади АР Крим, органах місцевого самоврядування за порушення присяги або у зв’язку з вчиненням корупційного правопорушення чи правопорушення, пов’язаного з корупцією, — протягом трьох років з дня такого звільнення. Обов’язки уповноваженого з антикорупційної програми юридичної особи Визначити перелік завдань і обов’язків уповноваженого з антикорупційної програми юридичної особи не важко. Адже професійна назва роботи за Класифікатором професій належить до професійного угруповання 2414.2 «Професіонали з фінансово-економічної безпеки». Тож як професіонал з фінансово-економічної безпеки особа, яка обіймає зазначену посаду, насамперед має контрольні функції. Вона повинна проконтролювати, аби було дотримано нормативно-правових актів у сфері запобігання корупції, режим конфіденційності в роботі персоналу з огляду на його посадові інструкції. А також вона контролює контрагентів, компаньйонів юридичної особи на благонадійність у разі їхньої участі у корупційних скандалах, відсутності антикорупційної політики, відмови підписати договір з антикорупційної поправкою тощо. Окрім цього, уповноважений з антикорупційної програми юридичної особи бере участь у розробленні локального нормативного акта юридичної особи щодо її антикорупційної політики, стандартів етичної поведінки працівників, за потреби коригує посадові інструкції працівників, визначає ступені відповідальності, порядок їх застосування тощо. Також уповноважений з антикорупційної програми юридичної особи: запобігає виникненню конфліктів інтересів; співпрацює з працівниками, правоохоронними та контролюючими органами; проводить внутрішні перевірки і може входити до складу підрозділу, що виконує внутрішній аудит; вживає заходів щодо впровадження в установі стандартного документування всіх платежів, які проводяться на користь службових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування. Якщо ж під час своєї роботи уповноважений з антикорупційної програми юридичної особи виявляє факти корупційних правопорушень, він має поінформувати відповідні уповноважені державні органи, а також ініціювати проведення внутрішніх розслідувань. Але й це ще не все. Аби не допустити таких правопорушень у юридичній особі в майбутньому, уповноважений з антикорупційної програми розробляє заходи, спрямовані на запобігання таким правопорушенням.

бер. 27

На вимогу антикорупційного закону посадові особи державних органів і органів місцевого самоврядування мають подати декларацію про доходи. Строк, відведений для її подання, добігає кінця, а окремі особи ще не визначилися, яку інформацію вносити до форми декларації. Поспішаємо на допомогу: наводимо відповіді на ваші запитання з приводу заповнення електронної декларації.

Ось-ось завершиться антикорупційна кампанія декларування доходів. Тож тим, хто зобов’язаний подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, варто поспішити.

Подають таку декларацію в електронній формі, заповнивши відповідні поля форми на сайті НАЗК в Єдиному державному реєстрі декларацій.

Оскільки не всі посадові особи — декларанти зрозуміли порядок декларування, встановлений Законом України «Про запобігання корупції» » від 14.10.2014 № 1700-VII (далі — Закон № 1700), НАЗК неодноразово його роз’яснювала. Як і розповідала, як правильно вносити відомості до електронної декларації 2017 року.

Та запитань у тих, кому доводиться подавати електронну декларацію, дотепер вистачає. Відповіді на окремі з них дамо в цій статті.

Яка кінцева дата подання електронної декларації?

Нагадуємо: щорічну електронна декларацію особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подають до 00 годин 00 хвилин 01 квітня 2017 року.

Така декларація охоплює 2016 звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно) та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Хто саме є «посадовими і службовими особами», які мають подавати електронну декларацію?

Під «посадовими та службовими особами інших державних органів» маються на увазі  працівники державних органів, які:

  • здійснюють функції представників влади;

  • обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Під «посадовими особами юридичних осіб публічного права» слід розуміти працівників юридичних осіб публічного права, які наділені посадовими повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.

Визначальним при цьому є обсяг функцій (обов’язків) відповідного працівника.

Е-декларування 2017: декларантів поменшало, правила змінилися

Як заповнювати декларацію, якщо член сім’ї відмовляється надаватинеобхідну для е-декларування інформацію?

Якщо член сім’ї суб’єкта декларування відмовляється надавати всю чи якусь частину інформації, що має бути відображена в декларації, а сам суб’єкт декларування цієї інформації не знає, він обирає у відповідних полях електронної форми декларації помітку «Член сім’ї не надав інформації».

У разі ж коли така інформація відома суб’єкту декларування або може бути ним отримана з офіційних джерел (наприклад, з правовстановлюючих документів, відповідних державних реєстрів), то суб’єкт декларування повинен відобразити у декларації всю відому йому інформацію.

Якщо члену сім’ї відповідна інформація не відома і вона не може бути ним отримана із офіційних джерел (наприклад, правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри), то у відповідних полях електронної форми декларації слід обрати

Окрім цього, суб’єкт декларування, який не зміг ані в офіційних джерелах, ані від члена сім’ї отримати потрібну інформацію, може проставити помітку «Не відомо» (якщо така помітка доступна у відповідному полі згідно з Технічними вимогами до полів форми декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що затверджуються НАЗК).

Як відображати в електронній декларації інформацію про об’єкти, які перебувають у спільній власності?

Якщо для об’єктів, що є перебувають у спільній сумісній власності, не передбачається виділення часток, розділи електронної декларації, де зазначається спільна власність на майно, заповнюють так:

  • при додаванні нового об’єкта в полі «Тип права» слід обрати варіант «Спільна власність»;

  • в полі «Частка власності» слід обрати помітку «Не застосовується».

Як і в інших полях, ця можливість обрання тієї чи іншої помітки (кнопки) з’являється після натискання на відповідному полі.

Якщо йдеться про спільну часткову власність, то після вибору типу права «Спільна власність» необхідно вказати частку власності кожного із співвласників у відповідному полі.

Чи потрібно повторно зазначати дані про себе як співвласника майна при заповненні розділу декларації щодо членів своєї сім’ї, якщо вже навів свої та їхні дані як співвласників при заповненні розділу декларації щодо себе?

Якщо об’єкт декларування (нерухоме майно, транспортний засіб тощо) перебуває у спільній власності суб’єкта декларування та членів його сім’ї, то такий об’єкт зазначається у відповідному розділі форми декларації лише один раз.

Тобто, якщо новий об’єкт вже відображений як такий, що стосується суб’єкта декларування і вказано, що член сім’ї є співвласником цього об’єкта, цей об’єкт повторно не відображають як об’єкт, що стосується члена сім’ї.

Аналогічно слід заповнювати декларацію у випадку, коли йдеться про майно члена сім’ї, співвласником якого є інший (крім суб’єкта декларування) член сім’ї. У такому разі також не потрібно дублюючи відомості про таке майно при заповненні інформації щодо інших членів сім’ї.

Увага!

Це правило не застосовується, якщо член сім’ї має стосовно об’єкта декларування права інші, ніж власність (наприклад, право користування).

Що мається на увазі під вартістю майна, що перебуває у співвласності, —вартість всього об’єкта чи частки суб’єкта декларування (члена сім’ї) у спільній власності на майно?

Для об’єктів, що перебувають у спільній сумісній (тобто без поділу на частки) власності суб’єкта декларування та/або членів його сім’ї, — вказують  вартість всього об’єкта декларування.

Для об’єктів, що перебувають у спільній частковій власності суб’єкта декларування та/або членів його сім’ї, — вказують сумарну вартість відповідних часток у власності на об’єкт, які належать суб’єкту декларування та/або члену його сім’ї, якщо останній надав таку інформацію або якщо вона відома суб’єкту декларування.

Наприклад, якщо частка 1/4 об’єкта нерухомості належить суб’єкту декларування, 1/2 об’єкта належить члену сім’ї суб’єкта декларування, а решта (1/4) належить третій особі (яка не є суб’єктом декларування або членом його сім’ї), то в декларації зазначається вартість частки 3/4 в об’єкті декларування, що належить суб’єкту декларування та члену його сім’ї.

Як правильно зазначати вартість об’єктів декларування в декларації?

Інформацію про вартість відповідного майна вказують:

  • на дату набуття права власності на нього (як зазначено в документі, на підставі якого було набуто право власності) у грошовій одиниці України;

 або

  • на дату набуття майна у володіння чи користування, якщо не йдеться про власність.

І знову ж таки вартість об’єктів декларування, що перебувають у володінні чи користуванні суб’єкта декларування або члена  його сім’ї, зазначають тоді, коли вона відома суб’єкту декларування або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину.

Залежно від типу майна дещо різняться мравила відображення в декларації його вартості майна.

Для об’єктів нерухомості зазначається як вартість на дату набуття об’єкта у власність, володіння або користування, так і вартість відповідно до останньої проведеної оцінки.

Якщо вартість на дату набуття об’єкта на певному праві не відома і її не можна визначити на підставі правовстановлюючих документів, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід обрати помітку «Не відомо».

Те саме стосується поля декларації про вартість майна за останньою грошовою оцінкою. Якщо ж така оцінка не проводилась чи її результати невідомі, у  відповідному полі також обирають помітку «Не відомо». Окрім цього, вартість відображають за такими правилами:

Що Як вказувати вартість
Вартість цінного рухомого майна станом на дату його набуття у власність, володіння або користування
Вартість транспортних засобів станом на дату його набуття у власність, володіння або користування
Вартість цінних паперів за їх номінальною вартістю
Вартість корпоративних прав у грошовому вираженні станом на дату їх набуття або — якщо проводилася грошова оцінка таких прав і результати оцінки відомі суб’єкту декларування — відповідно до результатів такої оцінки
Вартість подарунків у формі, іншій ніж грошова станом на дату їх отримання суб’єктом декларування або членом його сім’ї
Вартість нематеріальних активів станом на дату виникнення права власності на такий актив

Як розрахувати поріг декларування для окремих об’єктів декларування?

Відповідно до статті 46 Закону № 1700 окремі об’єкти декларування зазначаються в декларації, лише якщо їхня вартість (розмір) перевищує суму, що становить еквівалент певної кількості прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.

Наприклад:

  • цінне рухоме майно (крім транспортних засобів) зазначається, якщо його вартість перевищує 100 прожиткових мінімумів;

  • грошові активи зазначаються, якщо їхня сукупна вартість перевищує 50 прожиткових мінімумів;

  • видатки зазначаються, якщо розмір видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів.

Нагадаємо:

аби визначити розмір прожиткового мінімуму, під звітним роком розуміють рік, охоплений декларацією.

Тобто для щорічної декларації, що подається в в 2017 році, застосовується розмір прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2016 року (1378 грн.).

бер. 21

1. Як отримати електронний цифровий підпис суб’єкту декларування, що припинив діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування?

Питання відсутності працюючого ключа електронного цифрового підпису вирішуються виключно суб’єктом декларування шляхом звернення до відповідного акредитованого центру сертифікації ключів. Додаткову інформацію щодо переліку та місцезнаходження зазначених центрів, порядку отримання електронного цифрового підпису можна отримати на сторінці Центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України: http://czo.gov.ua.

2. Хто вважається «посадовими особами юридичних осіб публічного права», відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон)?

Під «посадовими особами юридичних осіб публічного права» (відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону) слід розуміти працівників юридичних осіб публічного права, які наділені посадовими повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції. Визначальним при цьому є обсяг функцій (обов’язків) відповідного працівника.

Так, адміністративно-господарські функції (обов’язки) – це обов'язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських,  постачальницьких,  фінансових відділів і служб, завідувачів складів, магазинів, майстерень, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

Організаційно-розпорядчі функції (обов'язки) – це обов'язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ або організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідувачі відділів, лабораторій, кафедр), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Слід зазначити, що працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні (лікар, вчитель тощо), виробничі (водій, швачка тощо) або технічні (друкарка, охоронник, оператор котельні тощо) функції, визнаються посадовими особами лише за умови, що разом із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки.

При цьому, у цілях визначення суб’єктів декларування, згідно із Законом, слід застосовувати вужче тлумачення і вважати службовими, посадовими особами – суб’єктами декларування лише тих працівників, на яких покладено відповідні обов’язки на постійній основі.

3. Хто належить до членів сім’ї суб’єкта декларування?

Відповідно до статті 1 Закону, членами сім’ї суб’єкта декларування вважаються:

1) особа, яка перебуває у шлюбі із суб’єктом декларування (чоловік/дружина), незалежно від їх спільного проживання. Це означає, що членом сім’ї суб’єкта декларування є його подружжя (дружина або чоловік), якщо шлюб між ними офіційно не розірвано (навіть якщо особи спільно не проживають, не пов’язані спільним побутом тощо);

2) у разі наявності сукупності таких ознак, як спільне проживання, пов’язаність спільним побутом та наявність взаємних прав та обов’язків (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних) із суб’єктом декларування, членами його сім’ї є також його:

діти, у тому числі повнолітні;

батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням;

будь-які інші особи, у тому числі особи, які спільно проживають із суб’єктом декларування, але не перебувають з ним у шлюбі.

Усі інші особи, за відсутності хоча б однієї із вищевказаних ознак, для цілей декларування не вважаються членами сім’ї суб’єкта декларування (наприклад, особи, які за відсутності вказаних ознак спільно орендують (користуються) житлом, проживаючи в одній квартирі, кімнаті у гуртожитку, готелі тощо).

Слід також звернути увагу на те, що в декларацію включається інформація про членів сім’ї станом на останній день звітного періоду. Наприклад, якщо упродовж звітного періоду – незалежно від тривалості – особа спільно проживала із суб’єктом декларування, була пов’язана з ним спільним побутом та мала взаємні права та обов’язки, але таке спільне проживання було припинено станом на останній день звітного періоду (наприклад, 31 грудня для щорічної декларації), то особа не вважається членом сім’ї суб’єкта декларування й інформація про неї в декларації не відображається.

4. Помилка при реєстрації користувача Реєстру. Не приходить підтвердження. Невірно вказано e-mail. Що робити?

Користувачу необхідно засобами електронної пошти звернутись до служби технічної допомоги Національного агентства на електронну адресу: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. для отримання необхідної допомоги.

5.Декларанту  невідомі  окремі   відомості   щодо   майна   або  окремі  відомості щодо майна не існують, що робити?

Система подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачає:

- у разі якщо декларанту невідомі окремі відомості щодо майна застосовувати кнопку «Не відомо», яка з’являється при встановленні курсору в поле, що заповнюється;

- у разі якщо окремі відомості щодо майна відсутні застосовувати кнопку «Не застосовується», яка з’являється при встановленні курсору в поле, що заповнюється.

6. Чи належать до доходу суб’єкта декларування компенсаційні кошти?

 У розумінні пункту 7 частини першої статті 45 Закону доходи включають: заробітну плату (грошове забезпечення), отриману як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовими правочинами, дохід від здійснення підприємницької або незалежної професійної діяльності, дохід від надання майна в оренду, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійну допомогу, пенсію, спадщину, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.

Під заробітною платою розуміється основна заробітна плата, а також будь-які заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) особі у зв'язку з відносинами трудового найму.

7. Чи подають особи, які припиняють діяльність у державному органі, у зв’язку з переведенням до іншого органу, декларацію, передбачену абзацом першим частини другої статті 50 Закону?

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а»  пункту 2 частини першої статті 3 Закону, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Відповідно до зазначеного, у разі призначення особи на посаду до іншого органу шляхом переведення, подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до попереднього місця роботи не потрібно, оскільки переведена особа звільнилася, але не припинила діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

8. Як подати виправлену декларацію?

Відповідно до частини четвертої статті 45  Закону, упродовж семи днів після подання декларації суб’єкт декларування має право подати виправлену декларацію.

Національне агентство надало змогу користувачам, які допустили помилку при поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подати виправлену декларацію до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Особам, які письмово повідомили Національне агентство про виявлену помилку у поданій декларації, з метою реалізації права на її виправлення відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції», буде надана можливість виправити декларацію упродовж семи днів з моменту надходження на електронну пошту, вказану при реєстрації в Реєстрі, відповідного повідомлення.

9. Яким чином відображати в декларації суму кредиту – всю суму кредиту, зобов’язання за яким виникли у звітному періоді, чи фактично отриману частину кредиту станом на кінець звітного періоду?

Якщо у звітному періоді суб’єкт декларування або член його сім’ї уклав кредитний договір на суму, що перевищує 50 МЗП, встановлених на 1 січня звітного періоду, але станом на останній день звітного періоду (наприклад, 31 грудня для щорічної декларації) отримав лише частину передбаченого договором кредиту, то в декларації у розділі «Фінансові зобов’язання» зазначається інформація про таке зобов’язання і як розмір зобов’язання вказується повна сума кредиту згідно з договором. При цьому кошти, які були фактично отримані згідно з кредитним договором у звітному періоді, незалежно від суми зобов’язання, слід зазначити у розділі декларації «Доходи, у тому числі подарунки» як «Інший дохід» та в розділі «Грошові активи», якщо  ці  кошти   належать  суб’єкту  декларування  або  члену його сім’ї станом на останній день звітного періоду та їхній розмір перевищує встановлений поріг декларування.

10.Чи підлягають декларуванню в розділі «Об’єкти нерухомості» надвірні побудови окремо від житлового будинку?

Пунктом 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) передбачено, що суб’єкт декларування повинен задекларувати усі об’єкти нерухомості, що належать йому та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або перебувають у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.

У розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб’єкту декларування необхідно зазначити дані про житловий будинок (місцезнаходження, дата набуття права у власність, вартість на дату набуття права, вартість за останньою грошовою оцінкою, тип права) згідно з наявними правовстановлюючими документами.

Якщо приналежні об’єкти описані в основному документі на право власності і не зареєстровані як окремі об'єкти нерухомості, то їх не потрібно декларувати окремо. Не підлягають декларуванню окремо від житлового будинку (головної речі) приналежності житлового будинку – надвірні побудови (приналежні речі), які зазначені у правовстановлюючому документі на житловий будинок, навіть якщо їх площа вказана у технічному паспорті, що був складений Бюро технічної інвентаризації.

Таким чином, у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації суб’єкту декларування не потрібно зазначати приналежності житлового будинку, а саме – надвірні побудови, оскільки згідно із законодавством державній реєстрації підлягало право власності на головну річ – житловий будинок, а право власності на приналежності (надвірні побудови) не було зареєстровано окремо.

У розділі 4 «Об’єкти незавершеного будівництва» декларації суб’єкт декларування зазначає об’єкти незавершеного будівництва, об’єкти, не прийняті в експлуатацію, об’єкти, права власності на які не зареєстровані в установленому Законом порядку. Надвірні побудови, які прийняті в експлуатацію, у розділі 4 «Об’єкти незавершеного будівництва» декларації не зазначаються.

11.Чи зазначати інформацію про членів сім’ї, які спільно не проживають із суб’єктом декларування?

Згідно зі статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) членами сім’ї суб’єкта декларування є особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

У разі наявності таких ознак, як спільне проживання, пов’язаність спільним побутом та наявність взаємних прав та обов’язків (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних) із суб’єктом декларування, членами його сім’ї є також його діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, та будь-які інші особи, у тому числі особи, які спільно проживають із суб’єктом декларування, але не перебувають з ним у шлюбі. Усі інші особи, за відсутності хоча б однієї із зазначених ознак, для цілей декларування не вважаються членами сім’ї суб’єкта декларування. Враховуючи зазначене, суб’єкт декларування не зазначає інформацію про членів сім’ї, які спільно не проживають.

Роз’яснення щодо визначення суб’єктів декларування, передбачених підпунктом «и» пункту 1 та пунктами 2, 3 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (щодо посадових осіб юридичних осіб публічного права)

Більш детальне роз'ясненя можете знайти безпосередньо на сайті НАЗК: https://nazk.gov.ua/deklaraciya

бер. 21

Е-декларування-2017: посадові особи вже не зобов’язані подавати електронні декларації (але пощастило не всім)

(коментар до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 р. № 1798-VІІІ)

Закон, що коментується, набрав чинності  05.01.2017 р. Для широкого загалу працівників бюджетної сфери, не пов’язаних з роботою органів судової системи, він міг би залишитись непоміченим, якби не одне «але». Крім суто «суддівських» змін, цей документ містить одне дуже приємне нововведення, пов’язане з визначенням кола осіб, які зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання та виявлення корупції (далі — НАЗК) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі — Е-декларація), за минулий рік за формою, що визначається НАЗК. Нагадаємо, що такі суб’єкти визначені у ст. 45 Закону № 17001

Далі розповімо детальніше.

Як було Система подання та оприлюднення Е-декларацій запрацювала з вересня 2016 року, але не для всіх. Під першу хвилю потрапили службові особи, які займають згідно зі ст. 50 Закону № 1700відповідальне та особливо відповідальне становище.

А от починаючи з 01.01. 2017 р. під другу хвилю Е-декларування повинні були потрапити усі посадові особи юридичних осіб публічного права (п.п. 2 п. 1 рішення № 22). Враховуючи визначення юридичної особи пуб­лічного права, наведене в ч. 2 ст. 81 ЦКУ3, до списку декларантів повинні були ввійти посадові особи усіх державних та комунальних закладів та установ, незалежно від рівня (території обслуговування). При цьому остаточно не було зрозумілим, кому саме з працівників (крім керівників та їх заступників) слід подавати Е-декларації, якщо вони мають бодай якісь адміністративно-господарські чи організаційно-розпорядчі функції (обов’язки).

Прес-служба держпідприємства «Українські спеціальні системи», яке рішенням НАЗК визначено адміністратором Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі — Реєстр), повідомляла про можливість виникнення проблеми з доступом до Реєстру через велику завантаженість і відзначала, що на другому етапі Е-декларування кількість суб’єктів декларування може досягти 2 мільйонів осіб. При такому збільшенні навантаження на ресурси Реєстру стабільність його роботи підприємство визначало як таке, що під загрозою.

Можливо, це й стало причиною для прийняття коментованого Закону. Ним коло осіб Е-декларування значно звужено! Підкреслимо: при цьому йдеться не про перенесення терміну початку декларування, а про звільнення від декларування взагалі. Подробиці — далі.

Що змінилось Законом, що коментується,ст. 45Закону № 1700 доповнено новоючастиною п’ятою. Вона передбачає, що дія розд. VII цього Закону(відносно подання Е-декларацій) не поширюєтьсянапосадових осіб закладів, установ та організацій:

  • які здійснюють основну діяльність у сфері соціального обслуговування населення, соціальної та професійної реабілітації інвалідів і дітей-інвалідів, соцзахисту ветеранів війни та учасників АТО;

  • охорони здоров’я (крім керівників закладів охорони здоров’я центрального, обласного, районного, міського (міст обласного значення, міст Києва та Севастополя) рівня);

  • освіти (крім керівників ВНЗ та їх заступників);

  • науки (крім  президентів НАН України та національних галузевих академій наук, перших віце-президентів, віце-президентів та головних учених секретарів НАН України та національних галузевих академій наук, інших членів Президії НАН України та президій національних галузевих академій наук, обраних загальними зборами НАН України та національних галузевих академій наук відповідно, керівників науково-дослідних інститутів та інших наукових установ);

  • культури, мистецтв, відновлення та збереження національної пам’яті;

  • фізичної культури, спорту, національно-патріотичного виховання.

Начебто все зрозуміло, але не зовсім. Тож розшифруємо «суху» мову законодавців та розглянемо детальніше, кого оминула «Е-деклараційна лихоманка», а кого — ні (див. таблицю на с. 6).

ВАЖЛИВО! Посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування (у тому числі сфери освіти, охорони здоров’я, культури соцзахисту тощо) від обов’язку е-декларування не звільняються. Так, наприклад, керівники управлінь (департаментів, відділів) освіти, науки, культури тощо Київської та Севастопольської міських, обласних та районних держадміністрацій з 01.01.2017 р. повинні подавати Е-декларації.

Також слід подати Е-декларації, наприклад, головам органів місцевого самоврядування,їх заступникам та посадовим особам (крім службовців та обслуговуючого персоналу).

Що стосується головних бухгалтерів, то вони не є суб’єктами декларування. Такий висновок робимо з листа НАЗК від 30.11.2016 р. № 75-01/6328. В ньому антикорупційне відомство зазначало, що суб’єктами е-декларування є керівники установ та їх заступники. Але в світлі появи Закону, що коментується, це питання додатково з’ясуємо у НАЗК. Час на його вирішення ще є, адже Е-декларацію слід подати до 01.04.2017 р.

Нюанси подання Для посадових осіб,у яких залишився обов’язок щодо подання Е-декларації, зазначимо наступне.

Для виготовлення електронного цифровою підпису з використанням особистих ключів та відповідних посилених сертифікатів відкритих ключів необхідно звернутися до акредитованого центру сертифікації ключів (далі — АЦСК). Перелік АЦСК, ключі яких застосовуються для реєстрації в Реєстрі, розмішений на сайті НАЗК (nazk.gov.ua) у рубриці «Задекларуй» графі «АЦСК» (portal.nazk.gov.ua/login). Також на цьому сайті в рубриці «Законодавство» розділу «Декларування» оприлюднені рішення НАЗК з питань подання декларацій.

1.Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700.

2.Рішення НАЗК «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 10.06.2016 р. № 2.

3.Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Перелік посадових осіб, які не подають/подають Е-декларації

Галузь Хто не подає Хто подає
Освіта Не заповнюють Е-декларації усі посадові особи державних та комунальних закладів освіти (ДНЗ, ЗНЗ, ПТНЗ, позашкільна освіта) ВИНЯТОК Для керівників ВНЗ та їх заступників —ректори (начальники, директори), проректори (заступники начальника, директора) обов’язок щодо подання Е-декларації з 01.01.2017 р. залишився.
Охорона здоров’я Не заповнюють Е-декларації усі посадові особи державних та комунальних закладів охорони здоров’я (ЗОЗ)

ВИНЯТОК. Для керівників ЗОЗ центрального, обласного, районного, міського (міст обласного значення, міст Києва та Севастополя) рівня обов’язок щодо подання Е-декларації з 01.01.2017 р. залишився.

Тож, наприклад, головний лікар міської лікарні повинен подавати таку декларацію

1Зауважте, що обов’язок подати декларацію покладено виключно на керівника — головного лікаря. Законодавець не визначив інших категорій осіб, зобов’язаних заповнювати Е-декларацію. Тобто, навіть якщо ЗОЗ має статус центрального, обласного, районного, міського (міст обласного значення, міст Києва та Севастополя) — ані заступники головного лікаря, ані керівники структурних підрозділів, ані головний бухгалтер Е-декларацію не запов­нюють.

ДО ВІДОМА. Відповідно до Переліку закладів охорони здоров’я, затвердженого наказом МОЗ від 28.10.2002 р. № 385, до ЗОЗ також віднесено санітарно-профілактичні заклади (зокрема, дезінфекційні станції, СЕС тощо).

Наука

Не заповнюють Е-декларації усі посадові особи державних та комунальних закладів науки.

АЛЕ! З цим питанням не все так однозначно. З одного боку, в ч. 5 ст. 45 Закону № 1700 чітко визначено, у кого саме залишився обов’язок подавати Е-декларації (див. графу 2). З іншого, збиває з пантелику формулювання. Зокрема, сказано, що декларації не подають посадові особи закладів науки, крім керівників науково-дослідних інститутів та інших наукових установ. Тож не зовсім зрозуміло, кого саме звільнили від Е-декларування. На наш погляд, йдеться про заступників керівників зазначених установ. Запитання щодо цього ми адресували НАЗК, чекаємо на відповідь

ВИНЯТОК. Залишили обов’язок подання Е-декларацій з 01.01.2017 р. для:

  • президентів НАН України та національних галузевих академій наук;

  • перших віце-президентів, віце-президентів та головних учених секретарів НАН України та національних галузевих академій наук;

  • інших членів Президії НАН України та президій національних галузевих академій наук, обраних загальними зборами НАН України та національних галузевих академій наук відповідно;

  • керівників науково-дослідних інститутів та інших наукових установ.

Культура, спорт Звільнені від подання Е-декларацій посадові особи закладів культури, мистецтв, відновлення й збереження національної пам’яті, фізичної культури, спорту й національно-патріотичного виховання незалежно від рівня і підпорядкованості
Соцзахист Обов’язок Е-декларування скасовано для посадових осіб закладів, які здійснюють основну діяльність у сфері соцобслуговування населення, соціальної та професійної реабілітації інвалідів і дітей-інвалідів, соцзахисту ветеранів війни та учасників АТО

Через таке «розмите» формулювання, звісно, виникають запитання, які саме заклади маються на увазі. На нашу думку, тут слід враховувати наступне.

По-перше, в Законі, що коментується, йдеться про заклади, установи, організації, а не органи у сфері соціального захисту населення.

По-друге, основна діяльність таких закладів має бути спрямована на безпосереднє соціальне обслуговуваннянаселення, соціальну та професійну реабілітацію інвалідів і дітей-інвалідів, соціальний захист ветеранів війни та учасників АТО, що, наприклад, відображається у Положенні (статуті) закладу чи іншому нормативному акті, який регламентує його діяльність.

Тож, наприклад, не подають Е-декларацію посадові особи — працівники:

 терцентрів соцобслуговування (надання соцпослуг);

 центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

 будинків-інтернатів, санаторіїв для інвалідів та ветеранів,

 центрів соціальної реабілітації інвалідів і дітей-інвалідів, центрів професійної реабілітації інвалідів;

 закладів соціального захисту дітей, закладів соціального обслуговування тощо.

Заклади інших сфер діяльності Список закладів, посадові особи яких звільняються від подання Е-декларацій, затверджений коментованим Законом, вичерпний. Тож залишився обов’язок щодо їх заповнення з 01.01.2017 р. у посадових осіб інших державних та комунальних установ і організацій, наприклад, Держветфітослужби (ветлікарні тощо)
лют. 22

Роз’яснення від Національного агентства з питань запобігання корупції: “Як отримати електронний цифровий підпис суб’єкту декларування, що припинив діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування? Питання відсутності працюючого ключа електронного цифрового підпису вирішуються виключно суб’єктом декларування шляхом звернення до відповідного акредитованого центру сертифікації ключів. Додаткову інформацію щодо переліку та місцезнаходження зазначених центрів, порядку отримання електронного цифрового підпису можна отримати на сторінці Центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України: http://czo.gov.ua. Хто вважається «посадовими особами юридичних осіб публічного права», відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»?

Під «посадовими особами юридичних осіб публічного права» (відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону «Про запобігання корупції»; Закон) слід розуміти працівників юридичних осіб публічного права, які наділені посадовими повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції. Визначальним при цьому є обсяг функцій (обов’язків) відповідного працівника. Так, адміністративно-господарські функції (обов’язки) — це обов’язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідувачів складів, магазинів, майстерень, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо. Організаційно-розпорядчі функції (обов’язки) — це обов’язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ або організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідувачі відділів, лабораторій, кафедр), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо). Слід зазначити, що працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні (лікар, вчитель тощо), виробничі (водій, швачка тощо) або технічні (друкарка, охоронник, оператор котельні тощо) функції, визнаються посадовими особами лише за умови, що разом із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки. При цьому, у цілях визначення суб’єктів декларування, згідно із Законом, слід застосовувати вужче тлумачення і вважати службовими, посадовими особами — суб’єктами декларування лише тих працівників, на яких покладено відповідні обов’язки на постійній основі. Чи подають на першому етапі е-декларації працівники патронатних служб? Працівники патронатних служб, інші працівники державних органів, які виконують функції з обслуговування, можуть належати до посадових та службових осіб відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини першої  статті 3 Закону (посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим) за умови відповідності характеристикам, зазначеним у питанні 2 цих Питань. Хто належить до членів сім’ї суб’єкта декларування? Відповідно до статті 1 Закону, членами сім’ї суб’єкта декларування вважаються: 1) особа, яка перебуває у шлюбі із суб’єктом декларування (чоловік/дружина), незалежно від їх спільного проживання. Це означає, що членом сім’ї суб’єкта декларування є його подружжя (дружина або чоловік), якщо шлюб між ними офіційно не розірвано (навіть якщо особи спільно не проживають, не пов’язані спільним побутом тощо); 2) у разі наявності сукупності таких ознак, як спільне проживання, пов’язаність спільним побутом та наявність взаємних прав та обов’язків (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних) із суб’єктом декларування, членами його сім’ї є також його: діти, у тому числі повнолітні; батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням; будь-які інші особи, у тому числі особи, які спільно проживають із суб’єктом декларування, але не перебувають з ним у шлюбі. Усі інші особи, за відсутності хоча б однієї із вказаних вище ознак, для цілей декларування не вважаються членами сім’ї суб’єкта декларування (наприклад, особи, які за відсутності вказаних ознак спільно орендують (користуються) житлом, проживаючи в одній квартирі, кімнаті у гуртожитку, готелі тощо). Слід також звернути увагу на те, що в декларацію включається інформація про членів сім’ї станом на останній день звітного періоду. Наприклад, якщо упродовж звітного періоду — незалежно від тривалості — особа спільно проживала із суб’єктом декларування, була пов’язана з ним спільним побутом та мала взаємні права та обов’язки, але таке спільне проживання було припинено станом на останній день звітного періоду (наприклад, 31 грудня для щорічної декларації), то особа не вважається членом сім’ї суб’єкта декларування й інформація про неї в декларації не відображається. Помилка при реєстрації користувача Реєстру. Не приходить підтвердження. Невірно вказано e-mail. Що робити? Користувачу необхідно засобами електронної пошти звернутись до служби технічної допомоги Національного агентства на електронну адресу: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. для отримання необхідної допомоги. Декларанту невідомі окремі відомості щодо майна або окремі відомості щодо майна не існують, що робити? Система подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачає: у разі, якщо декларанту невідомі окремі відомості щодо майна застосовувати кнопку «Не відомо», яка з’являється при встановленні курсору в поле, що заповнюється; у разі, якщо окремі відомості щодо майна відсутні застосовувати кнопку «Не застосовується», яка з’являється при встановленні курсору в поле, що заповнюється. Чи належать до доходу суб’єкта декларування компенсаційні кошти? У розумінні пункту 7 частини першої статті 45 Закону доходи включають: заробітну плату (грошове забезпечення), отриману як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовими правочинами, дохід від здійснення підприємницької або незалежної професійної діяльності, дохід від надання майна в оренду, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійну допомогу, пенсію, спадщину, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи. Під заробітною платою розуміється основна заробітна плата, а також будь-які заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) особі у зв'язку з відносинами трудового найму. Чи подають особи, які припиняють діяльність у державному органі, у зв’язку з переведенням до іншого органу, декларацію, передбачену абзацом першим частини другої статті 50 Закону? Відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Відповідно до зазначеного, у разі призначення особи на посаду до іншого органу шляхом переведення, подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до попереднього місця роботи не потрібно, оскільки переведена особа звільнилася, але не припинила діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Як подати виправлену декларацію? Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону, упродовж семи днів після подання декларації суб’єкт декларування має право подати виправлену декларацію. Національне агентство надало змогу користувачам, які допустили помилку при поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подати виправлену декларацію до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Особам, які письмово повідомили Національне агентство про виявлену помилку в поданій декларації, з метою реалізації права на її виправлення відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції», буде надана можливість виправити декларацію упродовж семи днів з моменту надходження на електронну пошту, вказану при реєстрації в Реєстрі, відповідного повідомлення. Як відображати в декларації суму кредиту — всю суму кредиту, зобов’язання за яким виникли у звітному періоді, чи фактично отриману частину кредиту станом на кінець звітного періоду? Якщо у звітному періоді суб’єкт декларування або член його сім’ї уклав кредитний договір на суму, що перевищує 50 МЗП, установлених на 1 січня звітного періоду, але станом на останній день звітного періоду (наприклад, 31 грудня для щорічної декларації) отримав лише частину передбаченого договором кредиту, то в декларації у розділі «Фінансові зобов’язання» зазначається інформація про таке зобов’язання і як розмір зобов’язання вказується повна сума кредиту згідно з договором. При цьому кошти, які були фактично отримані згідно з кредитним договором у звітному періоді, незалежно від суми зобов’язання, слід зазначити у розділі декларації «Доходи, у тому числі подарунки» як «Інший дохід» та в розділі «Грошові активи», якщо ці кошти належать суб’єкту декларування або члену його сім’ї станом на останній день звітного періоду та їхній розмір перевищує встановлений поріг декларування. Чи підлягають декларуванню в розділі «Об’єкти нерухомості» надвірні побудови окремо від житлового будинку? Пунктом 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (далі — Закон) передбачено, що суб’єкт декларування повинен задекларувати усі об’єкти нерухомості, що належать йому та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або перебувають у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. У розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб’єкту декларування необхідно зазначити дані про житловий будинок (місцезнаходження, дата набуття права у власність, вартість на дату набуття права, вартість за останньою грошовою оцінкою, тип права) згідно з наявними правовстановлюючими документами. Якщо приналежні об’єкти описані в основному документі на право власності і не зареєстровані як окремі об’єкти нерухомості, то їх не потрібно декларувати окремо. Не підлягають декларуванню окремо від житлового будинку (головної речі) приналежності житлового будинку — надвірні побудови (приналежні речі), які зазначені у правовстановлюючому документі на житловий будинок, навіть якщо їх площа вказана у технічному паспорті, що був складений Бюро технічної інвентаризації. Отже, у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації суб’єкту декларування не потрібно зазначати приналежності житлового будинку, а саме — надвірні побудови, оскільки згідно із законодавством державній реєстрації підлягало право власності на головну річ — житловий будинок, а право власності на приналежності (надвірні побудови) не було зареєстровано окремо. У розділі 4 «Об’єкти незавершеного будівництва» декларації суб’єкт декларування зазначає об’єкти незавершеного будівництва, об’єкти, не прийняті в експлуатацію, об’єкти, права власності на які не зареєстровані в установленому Законом порядку. Надвірні побудови, які прийняті в експлуатацію, у розділі 4 «Об’єкти незавершеного будівництва» декларації не зазначаються. Чи зазначати інформацію про членів сім’ї, які спільно не проживають із суб’єктом декларування? Згідно зі статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції» (далі — Закон) членами сім’ї суб’єкта декларування є особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. За наявності таких ознак, як спільне проживання, пов’язаність спільним побутом та наявність взаємних прав та обов’язків (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних) із суб’єктом декларування, членами його сім’ї є також його діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, та будь-які інші особи, у тому числі особи, які спільно проживають із суб’єктом декларування, але не перебувають з ним у шлюбі. Усі інші особи, за відсутності хоча б однієї із зазначених ознак, для цілей декларування не вважаються членами сім’ї суб’єкта декларування. Ураховуючи зазначене, суб’єкт декларування не зазначає інформацію про членів сім’ї, які спільно не проживають.

Сторінка 1 із 2